– Яна, ти не забула, що ми в суботу йдемо до батьків? – запитав Олександр дружину.– Не забула. Сашко, а може, не підемо цього разу? Адже це не день народження, не ювілей, а просто 8 березня. Давай пропустимо, – попросила Яна чоловіка.

– Ні, треба йти. Ну сама подумай: усі зберуться, а нас немає. Мама образиться. Що тут складного? Тобі нічого робити не треба – мама навіть готує все сама, а ви з Оленою приходите до них, наче вас там город копати попросять.

– Сашко, це вам з Олексієм нічого складного: прийшли і спокійно спілкуєтеся з гостями, а не чекаєте, коли вас в черговий раз носом де-не-де тикнуть. А ми з Оленою весь вечір, як на голках, – відповіла Яна.Відносини зі свекрухою у Яни були не те щоб зовсім погані, а й хорошими їх назвати не можна було.

Наталія Антонівна звикла командувати у сім’ї, що складається з трьох чоловіків: чоловіка та двох синів. А коли сини одружилися, несподівано відчула, що влада з її рук потроху вислизає та переходить до інших жінок – молодих дружин Олександра та Олексія. Звісно, ​​їй це не сподобалося.По-перше, вона хотіла, щоб син зрозумів, що він узяв за дружину невміху, ледарку і нечепуру. І свекруха під час кожного візиту шукала доказів цього.

Як вона раділа, коли бачила в коридорі немите взуття чи повний кошик брудної білизни! По-друге, Наталія Антонівна ось зображала з себе експерта абсолютно з усіх питань: від того, як правильно розкласти продукти в холодильнику, до того, як виховувати дітей.– Яна, ну подивися: у тебе тут все стоїть дуже незручно. Підставку для ножів треба встановити ліворуч, а банки з крупами – праворуч, – навчала вона невістку.

– Але ж ви самі завжди кажете, що в мене руки ростуть метром нижче, ніж у всіх інших людей. Ось я і ставлю все так, як мені зручно, – жартувала Яна.

Але якщо свекруха переходила кордони, вона мовчала і чоловікові не скаржилася, сама могла за себе постояти.Проте за чотири роки вся ця «суперечка» її стомила, і Яна намагалася якомога рідше зустрічатися зі свекрухою. Останнім часом їй полегшало: півтора роки тому одружився Олексій – молодший брат Сашка, і Наталія Антонівна переключилася на другу невістку.

– Сашко, ну давай не підемо. Скажімо, що я занедужала, – знову попросила вона чоловіка. – Я ж чудово знаю, як ці посиденьки проходитимуть і чим усе закінчиться.– Але минулого разу, у Новий рік, все пройшло нормально!

– Для тебе – так, нормально. І цього разу все буде так само. Спочатку гості привітають жінок, потім піднімуть тост за господиню, потім почнуть куштувати закуски та нахвалювати Наталю Антонівну.

– Ну, то що тут такого? – запитавОлександр. – Мама справді смачно готує.– А я з цим не сперечаюся, – відповіла Яна. – Але потім твоя мама обов’язково скаже, що вона вважає, що домашня їжа набагато корисніша за ресторанну і пройдеться по молодих господинях, які годують чоловіків напівфабрикатами та іншим фастфудом.

Пам’ятаєш, як вона заявила минулого разу: «Уявляєте: прийшла до Сашка, а в них на кухні лежать коробки з-під піци! Вони її замовляли! Адже якщо чоловікові захотілося піци, простіше її спекти вдома – і смачніше, і дешевше. Але ні, вони замовляють, і Сашко повинен їсти цей картон замість пишної домашньої випічки»! А ти сидів і мовчав, поки я вислуховувала все.

А чому ти не сказав, що напередодні я пекла пиріг? А піцу ти замовив, бо до тебе зненацька прийшли Генадій з Максимом.– Яна, але ніхто не звернув на її слова жодної уваги!– Я звернула. І мені було прикро. А ви з Олексієм не звернули уваги на слова матері навіть тоді, коли вона почала скаржитися своїй сестрі, що їй не пощастило з невістками: обидві якісь не господарські.

І тітка Рита їй підтакувала. Я хотіла відповісти, але Олена мене втримала. А потім Денис закапризував і мені вже було не до Наталії Антонівни.– Яна, я поговорю з мамою, щоб вона тебе не зачіпала. Слово честі!– Добре. Але якщо вона знову щось скаже, я мовчати не буду. І тоді це справді буде мій останній візит до дому твоїх батьків, – сказала Яна.

У суботу зібралася досить велика компанія: крім господарів були ще обидва сини з дружинами та дітьми. Тітка Рита з чоловіком та їхня старша дочка – Віка з п’ятирічною донькою.Яна здивувалася, побачивши Олену.– Я думала, що ти не прийдеш. Скільки зараз вашій Наді? – Запитала вона.– Вже місяць та тиждень, – відповіла Олена.– І ти привела сюди дитину?– Я не хотіла йти, але Наталя Антонівна мені поставила ультиматум. Ми з Олексієм домовилися, що підемо раніше.

– І я спробую піти швидше. Денис знову вередуватиме – він від такого багатолюдства втомлюється: тут спекотно, галасливо. Я б із задоволенням сьогодні вдома залишилася, але Сашко впертий: «Мама образиться»!

Тим часом гості сіли за стіл. Привітали жінок, підняли тост за господарку, похвалили її кулінарний талант.У цей момент Яна застигла. Але, на її подив, розмова пішла про якесь нове телевізійне шоу. Яна його не дивилася, тому в обговоренні не брала участі.Минуло півтори години. Денис, як і передбачала Яна, втомився і почав вередувати. Вона взяла його за руки.І тут Наталю Антонівну понесло.

– Яна, ти на роботу збираєшся виходити? Денвс вже великий, цілком можна в садок віддати, – заявила вона.– Наталю Антонівно, вашому онукові два роки. Місце в садку нам дадуть у три. Ось як Денис піде до садка, тоді я піду на роботу, – спокійно відповіла їй невістка.– Нічого собі! То ти ще цілий рік збираєшся у Сашка на шиї сидіти? – вигукнула свекруха.

– Так, розбалували вас! Ми сиділи з дітьми до півтора року, а потім їх у ясла, а самі – на роботу.– Так зараз таких садків, у яких є ясельні групи, не знайти, – втрутилася у розмову Олена. – Тільки якщо приватні. А там стільки платити, що дешевше самій з дитиною вдома сидіти.– Ось бачиш, Рито, – звернулася свекруха до сестри, – Я ж кажу: розбалували.

Гаразд – Сашкові тільки рік чекати залишилося, а Олексію – цілих три!– Мамо, а мені подобається, що Яна вдома. Я навіть умовляю її взагалі звільнитися. Але вона не погоджується – ніби там без неї вся робота зупиниться, – заперечив Олександр.– І я з Сашком згоден, – підтримав брата Олексій.– А я ось вважаю, що три роки сидіти вдома і нічого не робити – це надто, – заявила Наталія Антонівна.

– А те, що нікуди подіти дітей – це просто відмовки. Захотіли б працювати – знайшли вихід. Ми ж якось крутились!– І що ви можете запропонувати? – запитала Яна. – Може, ви сидітимете з Денисом? Тоді я із задоволенням піду на роботу. Навіть не піду, а побіжу!

– Мені тільки п’ятдесят сім, я поки що не готова цілодобово з онуками сидіти, а ось дещо запропонувати вам з Оленою можу.– І що? – Запитала Олена.– Все просто: ти все одно сидиш вдома з донькою, придивись заодно і за племінником. Нехай Яна щоранку привозить до вас Дениса, а після роботи забирає. Яка вам ідея? – переможно глянула свекруха на невісток.

На Наталю Антонівну з подивом подивилися всі: і обидві невістки, і сини, і навіть Рита з дочкою.– Шикарна ідея! – сказала нарешті Яна. – Була б у мене можливість, я вам Нобелівську премію дала б. Мене лише одне запитання цікавить: за що ж ви, Наталя Антонівно, так не любите своїх онуків?

– Чому не люблю? Я просто запропонувала раціональне рішення.– А я розповім вам, як це виглядатиме на практиці: я піднімаю Дениса о пів на сьому, одягаю його, сонного, і тягнуся з ним у переповненому автобусі на інший кінець міста. Віддаю його Олені, а сама знову на автобус і проробляю весь маршрут у зворотному напрямку – це хвилин сорок, якщо в місті заторів немає. І якщо мені пощастить, то до дев’ятої я навіть встигаю на роботу.

Увечері все повторюється. До восьмої вечора ми з Денисом вдома. І влітку, і восени, і взимку. А що відбуватиметься протягом дванадцяти годин у квартирі у Олени, я навіть уявити собі боюся: одній дитині два роки, іншій – два місяці. І ви вважаєте свою ідею раціональною? Я б дала їй інше визначення: нісенітниця, абсурдна, безглузда,- вибирайте самі, що вам більше подобається.

– Як ти смієш зі мною так розмовляти? – обурилася Наталія Антонівна. – Сашко, твоя дружина фактично назвала мене не розумною, а ти мовчиш.– Мамо, але твоя ідея, скажімо чесно, так собі, – прийшов на допомогу братові Олексій.– Ну, якщо мати у вас така недалека, то, будь ласка, по допомогу не звертайтеся! – образилася Наталія Антонівна.«Можна подумати, що ми колись зверталися», – одночасно подумали Яна та Олена. Але обидві воліли промовчати.

Після цієї суперечки гості почали збиратися. Наталія Антонівна демонстративно попрощалася лише з сім’єю сестри та синами, повністю проігнорувавши невісток.Але ні Яна, ні Олена не образилися. Навпаки, вони сподівалися, що найближчим часом свекруха навряд чи потішить їх своїм візитом.