Яна і Олег були хорошими шкільними друзями. Але Олег бачив в Яні тільки хорошого друга і близьку людину. Але Яна відчувала сильну любов до Олега.

Скільки б вона не намагалася привернути увагу Олега, все було марно, тому що він ігнорував ці прояви. Яна довго намагалася привернути до себе увагу, саме як до дівчини, але врешті-решт здалася. Вона розуміла, що чужі емоції не можна змінити силою, та в цьому і немає необхідності.

Адже для чого любов, якщо немає щирості? Тому Яна вийшла заміж ще тоді, коли вчилася на останньому курсі університету. Не за Олега.

А за одногрупника Степана, який завжди був дуже милим і доброзичливим. Симпатичний і галантний молодий чоловік, з яким Яна вирішила пов’язати своє життя! Хоча Яна не забувала Олега. Весілля було дуже скромним. Гостями були тільки близькі родичі і друзі. Олег теж був серед них.

Дивлячись на щасливу Яну в білій сукні і з вуаллю, він зрозумів, що любив її. Він не розумів, коли саме ці почуття встигли в ньому виникнути. Але зараз він не міг втручатися в її сімейне щастя. Але було б краще, якби він втрутився. Після одруження Степан повністю змінився.

Він показав своє справжнє-потворне обличчя. Він стежив за кожним кроком Яни, за кожним подихом і дзвонив їй кожні п’ять хвилин. Вся переписка відстежувалася, всі гаджети були без паролів, так що Степан міг вільно і без nроблем заходити туди, куди йому було потрібно — і коли йому було потрібно.

Пізніше наро дилася дочка Аліна, але ситуація стала ще гіршою. Яна ледве-ледве розлучилася зі Степаном. Остаточно. Хоча вона була одна з маленькою дитиною на руках, але зате вільна і не під вічним контролем.

Незабаром вона знову зустрілася з Олегом. Він доnомагав Яні у всьому. А потім вони почали зустрічатися. Почуття спалахнули знову. І все це призвело до другого шлюбу Яни — і ще одній дитині. Олег удочерив Аліну-і став ближче, ніж рідний батько.