Тетяна з Оленою познайомилися ще під час навчання в університеті. Вони швидко порозумілися, і стали нерозлучними подругами.

Однак, окрім дружби, між ними завжди була легка конкуренція. Обидві були красивими, та привертали до себе увагу чоловіків.

До Олени тоді активно залицявся Андрій – високий, впевнений у собі хлопець, який здавався ідеальним супутником.

Однак серце дівчини було зайняте іншою людиною – Олексієм, братом Тетяни. Не дивно, що вона не відповідала Андрію взаємністю, попри всі його зусилля.

Якось Олена не змогла стримати емоцій і розповіла про свої почуття її братові. Виявилося, що він уже давно був закоханий у неї, але не міг знайти в собі сили, щоб зізнатися.

З того дня закохані почали зустрічатися, а згодом Олексій зробив Олені пропозицію. Дізнавшись про це, Андрій знітився. Однак він не збирався здаватися, і зробив відчайдушний крок.

Щоб бути ближче до Олени, він став залицятися до Тетяни, і незабаром домігся її взаємності. Після чого доклав усіх зусиль, щоб вона таки стала його дружиною.

Тетяна, не підозрюючи про справжні наміри Андрія, з радістю вийшла за нього заміж. Олена відразу зрозуміла, що шлюб її колишнього залицяльника з Тетяною був лише способом зберегти з нею стосунки. Тому вона вирішила розірвати всякі контакти з Тетяною, та Андрієм.

Вона навмисно уникала зустрічей із ними, знаходячи будь-які приводи, щоб не перетинатися. Минуло сім років. Олена та Олексій жили у щасливому шлюбі, виховуючи двох дітей.

Але все змінилося відразу, коли в гості вкотре приїхала мати Олексія – Ганна Михайлівна.

– Я ж уже стара, хто його знає, скільки лишилося мені жити, – несподівано промовила родичка за сімейною вечерею.

– Тобі всього п’ятдесят три роки, тобі ще жити та жити, – здивувався син словам матері.

– Ну і що, я не про це хочу поговорити, – невдоволено відповіла вона, – а про те, що ви з сестрою вже сім років не бачилися!

– Мені б дуже хотілося, щоб ми всі зібралися разом, як одна велика сім’я, тому я з нетерпінням чекаю вас на свій день народження. Жодних відмовок не приймаю!

– Ну, може, ти й маєш рацію. Ми з Тетяною, справді, вже давно не бачилися, лише телефоном спілкуємося, – задумливо промовив син.

– Ти, Олено, не проти спільної сімейної зустрічі? – спитала свекруха, і з цікавістю подивилася на жінку.

– Ні, звісно. Чому мені бути проти? – здивувалася невістка.

– Тоді вирішено, чекаю на вас усіх у себе на день народження, – рішуче заявила Ганна Михайлівна.

Наступного дня, поки Олексій був на роботі, свекруха зробила Олені новий візит.

– Ти знаєш, я хочу обговорити з тобою одну тему, – сказала Анна Михайлівна прямо з порога.

Жінка запросила родичку на кухню, та запропонувала попити чай.

– То про що ви хотіли поговорити? – Зацікавлено запитала невістка.

– Справа стосується мого зятя, і твого залицяльника, – з обережністю промовила Ганна Михайлівна. – Він розповів мені щось важливе…

– Що такого важливого він міг розповісти вам? – Незрозуміло промовила Олена.

– Він сказав, що досі відчуває до тебе сильні почуття, – відповіла свекруха, і вичікувально подивилася на невістку.

– Не думала, що його симпатія до мене могла зберегтися через стільки часу, – здивовано пробурмотіла жінка. – А мені ви навіщо про це кажете?

– Річ у тім, що він зізнався мені, що саме думки про тебе допомагають йому жити. Каже, що без тебе життя для нього втрачає будь-який сенс, багатозначно вимовила родичка.

– Невже він так сильно до мене причепився? Між нами нічого не було, та й з останньої зустрічі минуло майже сім років, – скептично відповіла Олена.

– Ну, не знаю. Мені здалося, що він говорив щиро, тому я думаю, що вам варто зустрітися, – спокійно промовила Ганна Михайлівна. – Таємно, звісно. Ніхто не повинен знати.

– Навіщо? – приголомшено вигукнула жінка. – З якою метою я маю зустрітися з Андрієм?

– Не будь дурною! Він привабливий чоловік, і якщо вже так сталося, що він закоханий у тебе, то нічого страшного не буде в тому, що ви станете коханцями, – незворушно заявила свекруха. – Інакше він незабаром зовсім руки опустить, того дивись і пити почне.

– Але ж Таня – ваша дочка, а Льоша – син! Як вам не соромно? Ви штовхаєте мене на зраду, і хочете обдурити своїх дітей! – промовила вражена Олена.

– Мила, кохання – складна штука. Андрій любить тебе, і ми не можемо це змінити. Адже це його право. Але зробити його щасливим ми можемо, і це наш обов’язок, тим більше, що ніхто про це не дізнається, – лукаво промовила Ганна Михайлівна.

– Ні, – твердо відповіла невістка. – У мене є чоловік, якого я люблю, і діти, яких я виховувала всі ці роки. Я не збираюся руйнувати свою сім’ю, заради чужих почуттів.

– А Тетянине життя ти не боїшся зруйнувати? Якщо Андрій остаточно зрозуміє, що йому тебе не бачити, то він або питиме, або розлучиться з моєю дочкою, – сердито промовила свекруха.

Обличчя Олени почервоніло від гніву, а в голові промайнула думка: “Жінка, яка мала дбати про свою сім’ю, пропонує зраду, намагаючись виправдати її добрими намірами!”

– Я не братиму участі в цій сумнівній і брудній витівці, – роздратовано промовила вона. – Я ніколи не зроблю боляче ні своєму чоловікові, ні вашій дочці. Нехай Андрій сам розв’язує свої любовні проблеми.

Ганна Михайлівна спохмурніла, було видно, що вона не чекала такої відмови від невістки. Кілька секунд жінка мовчки дивилася на синову дружину, а потім важко зітхнула.

– Гаразд, хай буде по-твоєму, – холодно промовила вона. – Тільки пам’ятай, якщо Андрій покине Таню, то це буде твоя вина!

Свекруха повільно встала зі стільця, і ​​попрямувала до виходу, залишивши Олену на кухні. Увечері, коли Олексій повернувся з роботи, Олена довго розмірковувала, чи варто розповідати йому про розмову зі свекрухою.

Вона боялася, що чоловік не повірить її словам чи, навпаки, надто бурхливо відреагує. Однак після довгих роздумів Олена все ж таки вирішила, що правда важливіше.

– Сьогодні твоя мама приходила, – сказала Олена за вечерею. – Вона запропонувала мені щось дивне.

Олексій уважно слухав, поки Олена переказувала всю розмову з Ганною Михайлівною. Коли вона закінчила, на обличчі чоловіка відбилися одночасно здивування та злість.

– На день народження матері ми не підемо! – рішуче промовив чоловік. – Замість того, щоб вправити Андрію мізки, вона вигадала якусь нісенітницю! Зараз подзвоню їй, і все висловлю.

Не відкладаючи справу в довгу скриньку, Олексій узяв у руки смартфон і набрав номер Ганни Михайлівни.

Розмова з матір’ю виявилася непростою. Син був щиро обурений тим, що вона насмілилася зробити підлу пропозицію його дружині.

Жінка спробувала пояснити, що діяла виключно з кращих спонукань, але Олексій був непохитний.

– Мамо, ти розумієш, що ти наробила? – сердито запитав син. – Як можна було пропонувати Олені таку річ? Це ж повне божевілля!

– Сину, я просто хотіла допомогти Андрію, – розгублено промовила Ганна Михайлівна. – Він же такий нещасний!

– Допомагати треба інакше! – відрізав чоловік. – Пропонувати моїй дружині стати коханкою іншого чоловіка – це абсурд! Краще допоможи йому прийти до тями, інакше він втратить не тільки Олену, а й Таню разом з дітьми.

Наприкінці розмови Олексій твердо заявив матері, що вони з Оленою не приїдуть на її день народження.

Ганна Михайлівна спробувала вмовити їх передумати, але почувши рішучу відмову, повісила слухавку.

Через кілька місяців подружжя дізналося, що Андрій подав на розлучення, але всього через кілька тижнів передумав, і знову повернувся до дружини.

Більше чоловік не викидав таких номерів. Проте Олексій все одно не хотів, щоб його дружина спілкувалася із зятем.

Так і залишилися вони на відстані, від гріха якомога далі. Зі свекрухою теж стосунки не складалися. У Олени й досі в голові не вкладається, як можна було матері запропонувати дружині сина стати коханкою чоловіка дочки!

Оце так “матуся”! І ворогів не потрібно з такою “родичкою”? А ви що скажете про вчинок матері?

КІНЕЦЬ.