Коли моя дружина вмовляла мене купити квартиру по сусідству з її мамою я одразу не вподобав цю ідею.

Проте відмовити коханій не зміг й все ж таки купив житло по сусідству з родичами дружини.

Жила Валентина Романівна не сама, а зі своєю молодшою дочкою. Чесно кажучи Марина відверто вилізла матері на шию т спустила ноги. У своїй 22 роки вона досі була безробітна й навіть не хвилювалася з цього приводу. Та це їхня справа. Я хочу поскаржитися на інше.

Не встигли ми освоїтися, як теща та Марина почали заглядати в гості. Спершу ці візити були короткі, проте згодом їх не можна було виперти з нашого помешкання.

Валентина Романівна та сестра дружини приходили до нас снідати, обідати та вечеряти. Проте навіть після вечері додому не поспішали.

Щоб зекономити, жінки приймали у нас ванну, сушили волосся, дивилися телевізор.

Я не знав куди подітися у власній квартирі.

Звісно, розумію, що з рідними потрібно поводити себе ввічливо, але скоро мій терпець увірветься. Вчора я поговорив з дружиною та пояснив їй, що мене не влаштовує. Вона обіцяла переговорити з мамою та сестрою.

Якщо сьогодні вони знову заявляться у наше помешкання аби вирішити особисті потреби, не подивлюся, що вони рідня дружини, вишвирну обох із квартири й більше на поріг не пускатиму.

КІНЕЦЬ.