Завжди було так, що той із дітей, хто доглядає батьків на старості, той і спадщину отримує. Але моя сестра Тоня, яка зовсім не спілкувалася з батьком та мамою, вважає інакше.

Перший конфлікт стався, коли сестра вирішила жити з хлопцем цивільним шлюбом. Батьки були проти таких стосунків, особливо батько, який сказав: «Якщо підеш, то більше ніколи не повертайся додому ні за яких обставин».

Сестра прожила у хлопця 2 роки, а потім він знайшов іншу і виставив Тоню. Додому, звичайно вона не повернулася, жила у подруги, потім ми з нею разом зняли квартиру, обидві працювали і платили навпіл.

Через якийсь час я вийшла заміж, а сестра так і залишилася жити сама.

Два роки тому тато занедужав зліг і потрібна була допомога. Я зателефонувала сестрі, але вона сказала, що вона давно не має батьків.

Мені прикро, що довелося самій виходжувати батька, але тоді я її ще могла зрозуміти, батьки самі відмовилися від неї, наче від якоїсь злочинниці. Зараз майже всі так живуть, не поспішають оформляти шлюб навіть після народження дітей.

І ось зараз батьки вже літні, їм постійно потрібна допомога, до того ж батько хворий. І вони вирішили переписати все своє майно на мою дочку. Це справедливо, адже лише ми з чоловіком їм допомагаємо.

Але Антоніна сказала мені, що подасть до суду, а якщо не виграє, то забуде не лише батьків, а й мене, і мою дочку! Виходить, що я маю допомагати батькам, доглядати їх, а ділити все успадковане порівну з сестрою?

Так неприємно все це. Виходу не бачу, сестра розгнівалася і зла на всіх, і, думаю, буде робити те, про що сказала. А як покращити з Антоніною стосунки – поняття не маю.

Джерело