Уляна опинилася в складній ситуації у віці 18 років, коли несподівано завагітніла. Вона була на першому курсі університету і зустрічалася з Марком лише кілька разів. Коли вона набралася сміливості розповісти йому про вагітність, реакція Марка була невтішною.

Він дав зрозуміти, що не має наміру ні з ким одружуватися, і заявив, що якщо дитина народиться хлопчиком, вони одружаться, але якщо це буде дівчинка, він не хоче мати з нею нічого спільного. Уляна відчула себе спустошеною, адже вона завжди мріяла про сім’ю і сподівалася вийти заміж за Марка.

З розвитком вагітності вона чіплялася за надію, що у них ще є шанс на спільне майбутнє. Марко навіть вигадав ім’я для їхнього сина – Михайло. Вони підписали свідоцтво про одруження перед пологовим будинком, але радість була недовгою.

Коли дитина народилася здоровою і міцною, щастя Уляни змінилося розчаруванням, коли вона дізналася, що у них дівчинка. Марк відреагував холодно і віддалився і від Уляни, і від їхньої доньки, навіть не дивлячись на дитину. Він зник з їхнього життя, і його більше ніхто не бачив.

Протягом наступних п’яти років Уляна намагалася жити далі, зустрічаючись з іншим чоловіком, але він не бажав виховувати чужу дитину.

Вона залишила доньку Наталку під опікою батьків і пішла далі по життю. Однак і з новим чоловіком не склалося, і Уляна виявила, що все ще тужить за Марком, попри те, як він ставився до неї. Вона звинувачувала в цьому Наталку й ображалася на неї за те, що її покинув батько.

В результаті Наталку виховували люблячі бабуся і дідусь, які втрутилися, щоб забезпечити їй турботу і любов, на які вона заслуговувала. Уляна намагалася примиритися зі своїми почуттями, і, попри початкові мрії про народження сина і щасливу сім’ю з Марком, вона зрозуміла, що ситуація склалася інакше.

Любов, яку вона відчувала до доньки, була затьмарена невирішеними емоціями, залишивши Наталю під опікою її відданих бабусі та дідуся, які забезпечили їй сприятливе середовище протягом усіх років її становлення.

КІНЕЦЬ.