В магазин сьогодні можна було не заходити, тож після роботи Юля забрала з садка чотирирічну Софійку, та одразу попрямувала додому.

До приходу з роботи чоловіка залишалася майже година – можна було, не поспішаючи, зайнятися приготуванням вечері.

Переодягнувши доньку і зайнявши її іграшками, Юля дістала з холодильника м’ясо. Але в цей момент у двері подзвонили.

– Дивно – у Роми є ключі, а більше сьогодні прийти нікому, – подумала Юля і пішла відчиняти.

На порозі стояла свекруха – Алевтина Василівна. Це була вже друга дивина – зазвичай вона приходила до них у вихідні.

– Привіт, Юлю! – радісно вимовила свекруха. – Як у вас справи?

– Нормально все, – сказала Юля, пропускаючи Алевтину Василівну до квартири.

– А я йшла та боялася, що не застану тебе вдома. Мені з тобою треба поговорити з дуже важливого питання.

– Добре, але лише за пів години. Я зараз зайнята – вечерю готую. Ви зачекайте трохи. Поспілкуйтеся поки що з онукою, – відповіла Юля.

– Я розраховувала поговорити з тобою до приходу Роми, – сказала свекруха.

– Тоді оберімо інший час, хоча не бачу в цьому особливого сенсу – у мене від чоловіка секретів нема. Але зараз я зайнята.

– Скоро прийде Рома, а я не хочу, щоб він заглядав у порожні каструлі, – відповіла Юля і попрямувала на кухню.

Через деякий час Алевтина Василівна теж прийшла туди й почала розмову:

– Юля, ти здаєш квартиру, яку отримала минулого року від бабусі?

– Здаю.

– А за скільки здаєте і куди вкладаєте гроші, отримані від квартирантів?

Юля здивовано подивилася на свекруху:

– Алевтино Василівно, а чому ви так цікавитеся нашими фінансами?

– Ну, як, я все-таки людина більш досвідчена, може, пораду якусь зможу дати, – відповіла свекруха.

– Дякую. Але, поки що, ми самі справляємося, – сказала Юля. – А якщо буде потрібна допомога, то обов’язково звернемося до вас.

У цей момент двері відчинилися й увійшов Роман.

– Мамо, привіт! Не чекав тебе сьогодні побачити, – сказав він.

– Та я, синку, повз йшла, от і подумала зайти до вас, подивитися, як ви тут.

Юля тим часом уже накривала стіл до вечері.

– Повечеряйте з нами, Алевтино Василівно. За десять хвилин усе буде готове.

За вечерею розмова про фінанси більше не заходила. Свекруха мовчала, Юля теж вирішила це питання не порушувати.

Але коли Алевтина Василівна пішла, Юля таки розповіла чоловікові про те, що свекруха цікавилася, куди вони витрачають гроші, отримані від орендарів.

– Дивно, що це раптом мати так перейнялася нашими фінансами, – здивувався Роман.

Але за тиждень він отримав відповідь на це запитання.

– Ромо, хочу попросити вас з Юлею про ласку. Розумієш, Карина хоче жити окремо. Вона вже й невелику квартиру придивилася.

– Але проблема в тому, що вона поки що не працює – їй ще два роки вчитися, а ми виділити грошей на оплату орендованого житла, не можемо.

– А ми чим можемо допомогти? – Запитав син. – Ми ж самі іпотеку платимо. Щомісяця – шістнадцять з половиною тисяч.

– Але ж Юля отримала квартиру від бабусі. Вона казала, що із квартирантами майже на рік уклала договір. Зрозуміло, що людей не виженеш.

– Але, чи не могли б ви ті гроші, які квартиранти платять, віддавати Карині? Не завжди, а ті два роки, поки вона вчиться.

– Ні, мамо. Я не бачу в цьому потреби. Карина цілком може жити із вами. Чому раптом виникло таке гостре бажання переїхати?

– Тут варіант такий: можеш самостійно оплачувати квартиру – переїжджай. А якщо ні, – то сиди на п’ятій точці рівно!

– Ромо, розумієш, яка справа: її молодик запропонував жити разом, тому вона й просить вас допомогти їй, – відповіла мати.

– А її хлопець – він також студент? – поцікавився Роман.

– Ні, він старший за Карину на три роки, вже працює.

– Якщо він працює, чому Карина повинна за квартиру платити? Я так розумію, що чоловік пропонує дівчині, яка не має власного прибутку, жити разом!

– На мою думку, це означає, що він готовий її утримувати. Чи у них якась інша домовленість?

– Карина казала, що вони складатимуться на оплату квартири та продукти, – пояснила мати.

– Це я зрозумів. А звідки Карині брати гроші, він не подумав?

– Ми даватимемо, ну, і ви з Юлею допоможете, – відповіла Алевтина Василівна.

– Ні, мамо, ми не допоможемо. І вам не раджу. Я таких «паломників» бачив. Це любителі добре влаштуватися у житті за малі гроші. Живуть із дівчатами в одній квартирі, платять половину оренди.

– Дівчата їм готують, перуть, прибирають, сплять із ними. А вони нічим, окрім малих грошей, не вкладаються.

– Хоче хлопець жити разом із Кариною – нехай одружується! Хоча, на мою думку, Карині зараз краще зайнятися навчанням. Молода ще – лише двадцять років. Навіщо їй цей хомут на шию?

– Отже, не дасте грошей? – підібгала губи мати.

– Не дамо!

Роман думав, що історія на цьому й закінчиться.

Але наступного дня до них прийшла Карина.

– Мама сказала, що ви не хочете дати мені грошей!

– Правильно сказала. Не хочемо і не дамо, – відповів Роман. – Чому я маю платити якомусь чоловікові тільки тому, що він вирішив жити з тобою? Мені це незрозуміло!

– Я люблю Микиту, – заявила Карина.

– А він тебе? – Запитав Роман.

– І він мене кохає.

– А в чому це проявляється? Він готовий носити тебе на руках? Він щедрий? Йому подобається дарувати тобі подарунки? Він хоче якнайбільше часу проводити з тобою?

– Чи пам’ятає він день, коли ви познайомилися? А які квіти любиш, пам’ятає? Я десь чув цікаву фразу: “Якщо чоловік любить жінку, він до неї з Австралії на кенгуру прискаче”.

– Це, звичайно, жарт! Але в ньому таки є частка правди. На що готовий заради тебе твій Микита? Подумай! Зараз я бачу, що він готовий довірити тобі прати його шкарпетки, – сказав Роман.

Карина пішла ні з чим.

А наступного дня Алевтина Василівна повідомила сина, що дівчина взяла всі гроші, які вона збирала на відпустку, і пішла до Микити.

– Рома, можливо, ми не маємо рації, і вони дійсно люблять один одного?

– Запитала чоловіка Юля.

– Допоможімо молоді.

– Стривай. Подивимося, як події розвиватимуться далі, – відповів Роман.

На жаль, він мав рацію. Карина повернулася до батьків за два тижні. Микита, дізнавшись, що підтримки від сім’ї дівчини не буде, вирішив, що не слід жити разом.

Що ж? Може, це й правильно. А можливо, альфонс хотів влаштувати собі безнапасне життя?

А ви що скажете з цього приводу? Слушно вчинив брат? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.