Майже 3 роки тому я вийшла заміж за свого коханого чоловіка Дмитра. Я була дуже щасливою від того.

Відносини у нас з Дмитром складалися непросто, щиро кажучи: спочатку він був одружений на іншій, і можна сказати, що я його забрала у дружини, хоча дітей у них в сім’ї, слава Богу, не було. Хоча це не зовсім так і це правда.

Звичайно, на мені є якась вина за те, що їх шлюб розпався, але у них і до мене було багато проблем – справа йшла до розлучення в будь-якому випадку, а я тільки прискорила цей процес, тому особливо великої моєї вини у тому не бачу. Вони дійсно дуже погано жили.

У статусі його жінки на стороні я тоді проходила менше пів року.

Дмитро дуже швидко покохав мене, і переїхав від колишньої дружини в мою квартиру. Відтоді ми стали жити разом.

Коли мій Дмитро оформив офіційне розлучення, ми з ним відразу після того розписалися, так у нас створилася сім’я.

Чоловік мій молодший за мене на 3 роки і виглядає дуже добре на свій вік.

Через його харизми і гарненьку зовнішність, я не один раз помічала, як інші жінки постійно задивляються на нього.

Пам’ятаючи про те, як починався наш роман, я завжди дуже сильно ревнувала свого чоловіка і думаю усім зрозуміло чому.

Єдине, що мене стримувало від сімейних суперечок, це те, що він ніколи не давав мені приводу засумніватися в своїй вірності, адже при мені він з іншими жінками спілкується дуже стримано та спокійно, переписується або телефонує тільки по роботі. Загалом, веде себе чемно та толерантно, як звичайний сімейний чоловік.

Але одного разу я підслухала розмову, в якій мій чоловік заохочував зраду свого друга.

Дмитро щось спокійно говорив на кшталт:

«Якщо твоя дружина не здогадується про існування тієї жінки, і ти зумієш зробити все так, щоб твоїй сім’ї це не зашкодило і у вас з дружиною та дітьми було все гаразд, то нічого поганого в цьому немає зовсім».

Сказати, що почуте мене дуже здивувало – це зовсім нічого не сказати. Їх розмова буквально стала втіленням всіх моїх хвилювань, які й так не покидали мене протягом довгого часу.

Тепер не знаю, як мені будувати відносини зі своїм чоловіком. Я його щиро кохаю, але почуте сильно засмутило мене, і я боюся того, що більше ніколи не зможу йому довіряти. Я тепер дуже сумніваюся в ньому і спати спокійно, після того, не можу.

Хоча я і не бачила жодних доказів зради свого коханого чоловіка, ніколи не помічала від нього аромату чужих парфумів, не бачила, щоб він з кимось листувався, але все одно тепер сумую від ревнощів і сумнівів, які постійно зі мною тепер.

Я планувала в найближчому майбутньому дитину, а тепер сумніваюся – не хочу, щоб він вчинив зі мною, як колись зі своєю колишньою дружиною, та ще й матір’ю-одиначкою мене залишив.

Всі мої плани руйнуються просто на очах, мені дуже прикро через це, і я сама псую відносини зі своїм чоловіком: влаштовую йому суперечки за те, що він прийшов на пів години пізніше з роботи або привітався з кимось із жінок на вулиці.

Мені постійно ввижається, що Дмитро від мене щось приховує, і я не можу це викинути зі своїх думок.

Розумію, що чиню якось зовсім нерозумно, але нічого з собою вдіяти не можу. Складається відчуття, ніби все, що відбувається зі мною зараз – це розплата за те, що колись я погодилася на статус жінки на стороні, адже це моя сумна карма або так званий «бумеранг долі», і зруйнувала чужу сім’ю.

У мене не вийде довіряти своєму чоловікові після того, як я почула його заохочення чужих зрад. Думала, що він мене щиро кохає, і заради мене зміниться, але судячи з усього «дива» не відбулося, на жаль.

Чи варто жити далі спокійно і не шукати зради там. де її немає. Чи взагалі не варто довіряти такому чоловіку? Та чи не зрадить Дмитро мене, хоча я зовсім нічого недоброго за ним не помічаю? Чи змінюються люди такі?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

КІНЕЦЬ.