З Андрієм я заміжня вже 5 років. Вважаю, що мені пощастило з чоловіком, все добре складається у нас.

Але доля у нього була непроста, як на мене, і мені було завжди шкода його, що в нього так склалося життя.

Батько Андрія пішов від матері ще коли він був зовсім маленьким хлопчиком, тому він його майже не пам’ятає.

Мати все життя тягнула свою сім’ю одна – працювала на двох роботах, а з дітьми сиділа їхня бабуся. Дякуючи своїй мамі, моя свекруха могла поставити на ноги своїх дітей.

Але є один негативний нюанс з цього всього, як на мене, адже, швидше за все, через те, що вдома не було батька, у мого чоловіка розвинулося таке почуття відповідальності перед своєю сім’єю, наче він всім повинен.

Його сестра Наталя вже давно стала дорослою самостійною людиною, самостійною дівчиною, але він все одно продовжує собі в збиток їй допомагати, і це відбувається, як належне, наче так має бути.

Сестра мого чоловіка живе краще за нас нас: вона дуже добре одягається, регулярно робить собі в дорогих салонах зачіски і манікюр, куди я навіть жодного разу не навідувалася, збирає гроші собі на машину.

У Наталки є досить таки заможні шанувальники, які задаровують її подарунками, і водять у всякі модні дорогі та хороші заклади.

Проте, мій чоловік все ще вважає її маленькою, недолугою і несамостійною дівчинкою. Йому здається, що без його допомоги вона пропаде, адже ні у матері, ні у їх старенькій бабусі, немає можливості допомагати їй фінансово, так як вона вже тепер потребує, за звичкою.

Мені, звісно, дуже прикро через це. Я б ще могла зрозуміти, якби він давав гроші тим, хто дійсно може в них потребу – свекрусі моїй, або бабусі своїй. Але вони, на відміну від сестри, яка живе на широку ногу, допомоги не просять, а навпаки – завжди намагаються приїжджати до нас в гості з гостинцями і подарунками для нас, щиро бажають завжди допомогти.

А сама Наталка, хоч і живе краще за нас, постійно прибідняється і просить допомоги у свого брата, адже розуміє, що він ніколи не відмовить їй.

Спочатку я намагалася не звертати на це увагу, але коли я зрозуміла, що це може тривати вічно, я подумала, що мовчати вже не буду.

Просто ще вся справа в тому, що Наталя ніде офіційно не працює, вона закінчила курси перукаря і фарбує волосся та стриже на дому, але, наскільки я розумію, заробляє вона небагато, адже й не старається, особливо, краще відпочивати піде кудись.

А я, дружина її брата, працюю на великому підприємстві, де вечорами я падаю з ніг від втоми, коли приходжу додому, адже робота у мене весь день на ногах.

У Андрія, щиро кажучи, зарплата набагато більше моєї, хоча я точно навіть не знаю яка, але внесок в сімейний бюджет у нас виходить приблизно однаковий. Проте, основна частина домашніх справ на мені – мій чоловік приходить з роботи набагато пізніше, і іноді підробляє на вихідних.

Тому найчастіше Андрій занадто втомлений для того, щоб займатися побутовими питаннями. Де справедливість в житті?

Я не знаю, як донести до свого чоловіка, що у нього вже є власна сім’я, і ​​що гроші він повинен приносити в будинок, а не забезпечувати свою родичку, хоча й близьку, але вона має сама собі заробляти, а не розраховувати на нас.

Він не хоче розуміти мене заспокоює тим, що незабаром вона вийде заміж, і забезпеченням сестри буде займатися її чоловік.

Але я бачу, що вона не поспішає створювати свою сім’ю.

Мені набридло бути робочою силою для чужої, невдячної людини. Хочеться, щоб чоловік піклувався про мене, і про нашу сім’ю, а не про свою вже давно дорослу сестру.

Якось я, ніби випадково, натякнула Наталі:

– Ти, можливо, поїхала б зараз за кордон, багато жінок з дітьми виїжджає. Там і роботу можна знайти хорошу і доля твоя знайдеться, заміж вийдеш і добре житимеш в іншій країні. Зараз там гарні перспективи для українок. Чого тобі чекати тут, – я думала вона зрозуміє мій натяк.

А Наталка мені у відповідь:

– Мені й тут добре. Брат мені допоможе.

Мені так прикро від того, вона зовсім не цінує грошей брата і не розуміє, що я зі своєї сім’ї їх віддаю.

Як мені Андрія ще переконати, що він нікому нічого не винен, коли зовсім ніхто не слухає мене?

КІНЕЦЬ.