Якось я натрапила на сторінку однієї організації, яка шукає нових господарів для тварин. Мою увагу привернула публікація про двох милих песиків, які шукали собі нових господарів. Їх попередні власники загинули в аваpії та собак забрала на перетримку ця організація. В кінці публікації було написано, що якщо охочі не знайдуться, то їх доведеться розлучити, тим більше, що на дівчинку претендує декілька осіб

Ми з чоловіком одружилися в доволі зрілому віці. На момент одруження мені було 42 роки, а Володимиру 45. Дітей народжувати уже було пізно, тож ми вирішили завести домашнього улюбленця. Зупинили свій вибір на мопсику, назвали його Пундик. Ми його дуже любили, вкладали в нього усю душу. Наш домашній улюбленець прожив недовго, він помер від хвороби. Ми з чоловіком дуже важко пережили його втрату та вирішили, що більше у нас не буде вдома тварин. Проте не так сталося, як гадалося.

Якось я натрапила на сторінку однієї організації, яка шукає нових господарів для тварин. Мою увагу привернула публікація про двох милих песиків, які шукали собі нових господарів. Їх попередні господарі загинули в аварії та собак забрала на перетримку ця організація.

Ці собаки пара та господарів шукають для обох собак, тобто потрібно забирати їх двох. На це мало хто погоджувався, але працівники організації не втрачали надії.

В кінці публікації було написано, що якщо охочі не знайдуться, то їх доведеться розлучити, тим більше, що на дівчинку претендує декілька осіб.

Я відправила цю публікацію та запитала що він про це думає. Володимир запропонував проїхатися та подивитися на собак. Це була любов з першого погляду.

Ми провели в притулку зовсім мало часу, нам з чоловіком не хотілося повертатися додому без цих милих створінь, так вже вони припали нам до душі, тож цього вечора ми везли песиків у їх новий дім.

Ми довго думали над тим, як назвати наших нових домашніх улюбленців. Порадившись з Володимиром, ми назвали їх Джек та Джессі. Собакам дуже сподобались їх нові клички та вони з радістю на них відгукувались

Мені навіть важко уявити що було б, якби пару розлучили. Джек би не зміг жити без Джессі. Я зараз бачу, як він скрізь за нею ходить. Якби її забрали в одне сім’ю, я його в іншу, то він би її шукав до тих пір, аж поки не знайшов. Джессі поводить себе більш незалежно, проте вона теж сумувала б без Джека. Тож ми з чоловіком зробили все правильно.

Ми разом уже живемо понад 4 роки. Зараз нам важко уявити своє життя без наших домашніх
улюбленців. Ми часто їх фотографуємо та викладаємо фото в соцмережі. Джек та Джессі усе роблять разом: граються, сплять, гуляють та їдять.

Наші домашні улюбленці дуже щасливі з нами, вони радісні та грайливі, мають добрий апетит.

КІНЕЦЬ.