Якось я гуляла із сином Денисом у парку. Денис дуже любить грати на дитячому спортивному майданчику, а я в такі моменти насолоджуюся свіжим повітрям та можливістю спостерігати за ним.

На цей раз Денис так загрався на турніку, що випадково зіслизнув і мало не впав. Врятувало його те, що поряд проходив чоловік, підхопив сина та обережно поставив його на ноги. Я підбігла до чоловіка і від щирого серця почала йому дякувати. Так я й познайомилась з Олександром.

Потім ми ще не раз зустрічали цього чоловіка у парку, і так поступово почали спілкуватися. Олександр виявився розлученим чоловіком, у них із дружиною не було дітей. Коли я питала його про причини розлучення, то він жартував, що, мовляв, не зійшлися характерами.

Я теж розповіла про стосунки з батьком дитини та не приховувала від Сашка той факт, що Денис в мене з’явився поза шлюбом. Колишній кинув мене, як тільки дізнався про дитину.

Поступово наше спілкування стало ближчим. Ми влаштовували зустрічі у парку, щоб Денис міг пограти на майданчику, а ми продовжити розмову. Мені здалося, що Олександр цілком порозумівся з моїм сином. Принаймні він завжди ставився до нього доброзичливо.

За кілька місяців Сашко зробив мені пропозицію. Я була рада, адже мріяла знайти не лише чоловіка, а й батька для Дениса.

Сашко переїхав до нас і ми стали жити однією дружною родиною. Мене трохи бентежило, що Сашко був до Дениса так само доброзичливий, але при цьому мало з ним спілкувався.

Через рік нас стало вже четверо, у нас з Олександром з’явився син Валєра. І тут Сашка стало просто не впізнати. Він надивитися не міг на малюка, проводив з ним весь вільний від роботи час. Ходив гуляти з візочком разом зі мною і замість мене, виглядав абсолютно щасливим.

Тільки потім я помітила, що Сашко майже ніколи не бере із собою Дениса. І навіть не помічає його взагалі. Я спробувала розібратися у ситуації.

– Сашко, а чому ти Дениса не береш на прогулянку? Тим більше, що ти ходив до того самого парку, де дитячий майданчик.

– Марусь, ну ти розумієш, я можу за ним не встежити. Мені треба в першу чергу за малюком дивитися, — не дуже переконливо виправдовувався чоловік.

– Так малюк уваги майже не потребує, спить спокійно у візочку, – здивувалася я.

– Ну, а раптом з ним щось трапиться? Я повинен бути завжди напоготові.

Мене такі пояснення не задовольнили, але я вирішила, що поки сама приділятиму більше уваги Денису. Можливо, і Сашко навчиться займатися двома дітьми відразу.

Але йшли місяці, а нічого не змінювалося. Валєра вже підріс, зробив перші кроки та так само був Сашиним улюбленцем. Денис у цей час пішов у перший клас. Але Сашко не був на святі першого вересня, не цікавився успіхами мого сина у школі. Для Дениса це було дуже не приємно, тому що батьки його однокласників поводилися зовсім інакше.

– Сашко, так далі не годиться. Я рада, що ти такий дбайливий батько для Валєри, але Денис теж потребує батьківського піклування.

Чоловік скривив обличчя і ніби хотів мені щось сказати, але промовчав. Я продовжила пояснювати.

– У Дениса зараз важливий період у житті, він тепер школяр. Йому хочеться, щоб ти був поруч, допомагав та підказував.

– Але ж у нього є ти? Я навіщо?

– Йому потрібна не лише мати, а й батько.

– Та тільки я йому не батько! — раптом приголомшив мене Олександр.

– Але він не має іншого батька, а ти мій чоловік, отже, ти його батько. Ти ж не був проти того, що я маю сина, коли ми тільки почали зустрічатися.

– Я тоді нічого не розумів, у мене ж раніше не було дітей. Денис, звісно, добрий хлопчик. Але тільки після появи Валєри я зрозумів, що таке бути батьком, і твоя дитина мені не потрібна! Мені потрібний тільки мій син!

Я була шокована таким одкровенням чоловіка. Що це означає, що раніше не розумів, а зараз зрозумів? Йому потрібне було щось особливе для розуміння? Зрештою, це не він виношував дев’ять місяців Валєру і не він народжував його понад добу.

Запропонувала чоловікові оформити розлучення. Але Сашко на це безапеляційно заявив, що Валєру в такому разі мені не залишить. Що мені робити, не знаю. Звісно, навряд чи суд забере дворічну дитину від рідної матері. Але мені все одно страшно.

КІНЕЦЬ.