Якось я дізналася, що зять зустрів іншу. Та доньці я не стала нічого говорити, адже це її пізній шлюб і я стала чекати, що далі робитиме зять

Я ніколи не могла б повірити, що така ситуація колись спіткає мою родино. Ой і не просто мені зараз, не знаю, що маю діяти.

Вийшло так, що у нашій родині настав дуже непростий період. Ми з батьком не можемо зрозуміти, чи правильно ми чинемо.

А вся справа в тому, що чоловік нашої дочки ходив до іншої. І ми про це знали, так само як і він добре знає про те, що це нам з моїм чоловіком все дуже добре відомо. Проте нами колективно було прийнято рішення мовчати про це, нічого не говорячи доньці. Знаю, що це звучить дуже дивно, але нам здається це буде краще для неї, адже ми її бажаємо лише добра. Я просто не хотіла псувати все, адже могло бути і ще гірше.

Ми з чоловіком добре знаємо, що нашу Валентину ніхто ніколи не кликав заміж, тому, якщо ми зараз втрутимося в їх сім’ю, і все їй розкажемо, то вона залишиться одна, вона просто піде від чоловіка.

Хіба можна бажати своїй рідній дочці, щоб вона в дорослому віці залишилася одна без чоловіка? Раптом її ніхто більше не покличе заміж, адже до нього не було справді хороших кандидатів. А в цій ситуації, не дивлячись на його походеньки, наша дочка з кимось і їй не так самотньо.

Але не всі думають, що ми з батьком правильно робимо. Наприклад, моя сестра вважає наш вчинок недобрим. Проте вона не намагається втрутитися, бо розумієш, що такі справи повинні вирішуватися лише всередині нашої родини. І я щиро поважаю свою сестру за це. Якби це був би хтось інший на її місці, то моїй дочці б уже давно розповіли про все, що насправді відбувається в її шлюбі. Знову ж таки, я не кажу, що це ідеальний варіант, але якщо вибирати з двох варіантів, то вибір повинен лягти на кращу сторону.

Я просто знаю, що коли донька дізнається піде від чоловіка, і залишиться сама. Я, все ж, сподіваюся, що все це мине і мій зять візьметься за розум, а я, таким чином, збережу Наталі сім’ю. Якщо я зараз скажу їй правду, то ніколи собі не пробачу, що зруйнувала її сім’ю і вона залишиться самотньою.

Мій чоловік теж спочатку сумнівався. Йому здавалося, що подібне дуже дивно і неправильно. Однак мені вдалося переконати його в своїй правоті, і він зрозумів, що так для нашої дочки буде краще.

Але щодня у мене на душі неспокій, наче камінь якийсь. Чи правильно я роблю, що тримаю цю таємницю?

Фото ілюстративне.


Джерело