Катерина стояла біля вікна, тривожно поглядаючи на годинник. Було рівно три години дня, а свекруха ще не з’явилася на порозі.

Жінка сумно зітхнула та знову подивилася на годинник, ніби за півхвилини щось таки мало змінитися.

– Ну ось, знову спізнюється! – пробурмотіла Катерина собі під ніс.

– Скільки можна повторювати одне і те саме?

Діана Семенівна не вирізнялася пунктуальністю, особливо, ніколи, що дуже не подобалося Катерині.

– І навіщо тільки я з нею зв’язуюсь завжди? – Катерина поставила сама собі питання, але відповіді на нього вже й не знала сама.

Діана Семенівна була непоганою людиною. Катерина дуже швидко порозумілася з нею і досить таки.

Мати чоловіка ніколи не лізла в їх сім’ю і була добре налаштована щодо невістки.

Жінка натішитися не могла своєю свекрухою. Однак це було рівно доти, доки свекруха напросилася йти з нею в театр.

На прохання Діана Семенівна купила і їй, і собі квитки, але потрапити в театр вони не змогли.

Катерина запізнилася, бо квитки були у свекрухи, вона теж не змогла прибути вчасно.

Дарина Семенівна з’явилася лише за сорок хвилин. Катерина дочекалася її, але приховати роздратування та обурення не вийшло:

– Чому ви запізнилися, це ж важливо було, а не просто кава з тістечком в кафе? Я ж просила приїхати вас до другої години дня!

– Ой, так вийшло. Я вийшла з дому, а потім подумала, що забула гаманець. Повернулась, виявилося, що дарма. Він був у мене в сумці, – посміхнулася свекруха. – Чого стоїш? Ходімо.

– Нема куди вже йти, – холодно відповіла невістка. – Ми з вами все пропустили, вже все пізно.

– Як це немає куди? У нас же є квитки, – свекруха стала нишпорити по сумці. – Зараз знайду. Вони десь тут.

– Хіба я не говорила вам на яку годину? Я ж говорила! Дві години дня! – не витримала Катерина та підвищила голос.

– Іншим часом не можна нам ще прийти? Ми ж не скористалися квитками, – здивовано дивлячись на папірці в руках, сказала Дарина Семенівна.

– Не можна! Їдемо додому, вже все втрачено, – пробасила жінка.

– Я більше не спізнюватимуся. Давай сходимо до театру, – з радістю запропонувала свекруха.

– Тепер тільки наступні вихідні потрібно нам чекати, мені завтра на роботу, – з досадою відповіла Катерина.

Вона була дуже зла на свою свекруху, яка вдавала, ніби нічого не сталося.

– Гроші ж можна повернути ті, які ти заплатила за ці квитки? – Запитала вона у невістки. – Ми ж не побачили виставу.

– Ні, не можна! – запевнила свекрусі Катерина.

Проте мати не повірила їй та пішла до каси з’ясовувати стосунки.

Звичайно, жінці відмовили у поверненні коштів за квитки і це зрозуміло, через що вона сильно засмутилася.

– Наступного разу не запізнюватиметеся! – усміхнулася Катерина, вирішивши, що цей інцидент провчить свекруху.

Проте наступного разу історія з походом в кінотеатр була така сама, як і з театром Дарина Семенівна знову запізнилася.

Хоч квитки тепер були на руках у Катерини, до театру вона не пішла. Щоправда, зрозумівши, що свекруха знову спізнюється, жінка змогла повернути 50% вартості квитків.

– Я більше з вами нікуди не буду ходити! – заявила свекрусі невістка.

Проте за два тижні Віталій заговорив із дружиною з приводу того, що свекруха дуже хоче потрапити цього разу на дуже гарну українську виставу в театр.

– До тебе вона боїться звертатись. Каже, ти її свариш постійно і відмовляєшся ходити з нею разом. Сходи ще цього разу з моєю мамою в театр на цю виставу, – попросив чоловік.

– Ти в курсі, скільки грошей я через неї втрачаю щоразу. Ми двічі вибиралися разом і жодного разу нікуди не потрапили. А знаєш чому? Тому що твоя мати завжди спізнюється! – Сердито мовила Катерина. – Привчи її до пунктуальності, тоді буде розмова.

Проте Віталій не зупинявся і продовжував дружину просити сходити на льодове шоу разом із Дариною Семенівною.

– Добре, але квитки будуть у мене, і якщо вона і втретє запізниться, я більше з нею нікуди не піду! – погодившись на чоловікові прохання, сказала Катерина.

І ось сьогодні жінки мали йти на виставу. Катерина раз у раз заглядала у вікно, чекаючи побачити свекруху.

Однак час минав, а матері чоловіка все не було. Її телефон також не відповідав.

Катерина написала свекрусі повідомлення про те, що поїхала до театру і там її чекатиме.

Жінка присіла на диван у фойє і з нетерпінням почала чекати на матір чоловіка.

Час минав, а свекруха не з’являлася. О восьмій годині вечора Катерина встала і пройшла до зали, вимкнувши телефон.

Вона вирішила, що цього разу не піде додому через свекруху, а зробить нарешті те, навіщо прийшла.

Катерині сподобалася вистава, і вона навіть забула про те, що матір чоловіка не з’явилася.

Коли вистава закінчився, вона вийшла з театру та ввімкнула телефон. Побачивши пропущені дзвінки від свекрухи, вона посміхнулася до себе, але передзвонювати не стала.

За кілька годин Катерина отримала повідомлення від матері чоловіка:

“Вибач, що вчора не встигла. Дуже хотіла подивитися цю виставу. Однак, коли я прийшла, тебе вже не було, і телефон був недоступний. Наступного разу обов’язково прийду вчасно”.

Жінка остаточно вирішила, що якщо й їздитиме разом із свекрухою, то вже буде чинити по-іншому.

За тиждень вони знову зустрілися, цього разу для поїздки на дачу. Домовилися, що виїжджають о восьмій ранку.

Катерина приїхала вчасно, та матері чоловіка не було. Минуло десять хвилин, двадцять.

Зрештою, о пів на десяту Катерина вирішила поїхати одна. На дачі не було зв’язку, він там завжди дуже поганий, тому вона не стала брати телефон на вулицю, а залишила в приміщенні.

Коли Катерина ввечері повернулася додому, виявилося, що мати чоловіка дзвонила їй весь день.

Трохи потягнувши час, невістка передзвонила їй і вдала, що нічого не сталося.

– Катерино, де ти була? Чому не відповідала на дзвінки? – з тривогою спитала свекруха.

– Я поїхала на дачу, як і планувала, а там, як ви знаєте, зв’язку немає, тож телефон я із собою не брала, – спокійно відповіла жінка. – Я чекала на вас довго, а потім сіла в маршрутку і поїхала сама.

Дарина Семенівна витримала невелику паузу, а потім зніяковіло промовила:

– Зрозуміла, Катерино. Більше такого не повториться. Наступного разу поїдемо з тобою вдвох.

Тепер Катерина більше нікуди не хоче ходити зі свекрухою, але не знає, як відмовити їй, бо чоловік дуже просить за маму. Але чи змінюються такі люди?

Чи дотримає слова мама цього разу?

Джерело