Так вийшло, що я зв’язалася з чоловіком набагато старшим за себе. Ми випадково познайомились у парку. Він допоміг мені стати на ноги, коли я послизнулась і впала обличчям об лід. Він надав мені допомогу. Ми розмовляли і поступово наше спілкування переросло у роман.

Про те, що він має сім’ю, він розповів не відразу. А коли я дізналася про це, було вже запізно. Почуття палали щосили. Логічно я розуміла, що нічим добрим це не закінчиться. Але він так залицявся до мене, що я не могла встояти.

Ми таємно зустрічалися у мене в квартирі або ще десь. Я кохала його і мені не хотілося думати про погане. Сама досі не можу в це повірити. Мені 23 роки, йому далеко під 40 років і ми щасливі.

Але час минав і як слід очікувати, сім’я дізналася про наші стосунки. Але сама я дізналася про це в інший спосіб. Якось увечері я поверталася з роботи додому і, увійшовши до під’їзду, побачила дівчинку років 14. Вона загородила мені дорогу і представилася дочкою мого коханця.

Я остовпіла від страху. Дівчинка почала звинувачувати мене в тому, що я руйную їхню родину і таке інше. Я впала в заціпеніння. У голові крутилися погані думки. Вона була ніби електризована і переповнена люттю, здавалося того й дивись ударить.

Я, намагаючись не показати свого страху, вирішила піти далі. Але вона різко схопила мене за руку, і силою розвернула до себе. Я злякалася як ніколи у житті. Злякалася до такої міри, що навіть у думках не було дати відсічі, навіть словесної.

Коли ця пигалиця смикнула мене за руку, то я відчула її богатирську силу. Очевидно, була спортсменка і з нею краще не зв’язуватися. Начебто подивишся на неї на вигляд, нічого особливого, звичайна школярка, ростом мені до грудей, худенька як тріска. А злості, виявляється, хоч греблю гати.

Дівчинка почала говорити мені про те, що мама переживає через все це і зажадала, щоб я розлучилася з її батьком. Мене всю трясло від страху, я не могла видавити жодного слова і почала плакати. Вона відчула свою перевагу наді мною і її це ще більше заохотило.

Вона схопила мене за комір і різко припечатала до стіни, сказавши, що якщо я не відчеплюся від її батька, то можу попрощатися зі своїм здоров’ям. Я почала плакати на весь голос, розраховуючи розжалити свою кривдницю. Але марно.

Дівчинка пнула мені обличчя кулаком і пішла. Було втричі прикро, що мене побила дівчинка.

Просто все лихо в тому, що я виросла в інтелігентній родині в тепличних умовах. Спортом ніколи не займалася. То була моя перша бійка. Та й із моєю добротою я не змогла б образити людину. Я сяк-так встала і пошкандибала в квартиру, де надала собі першу допомогу і помила обличчя.

Я не знаю що робити. Так не хочеться розлучатися з коханою людиною. Я так боюся втратити його. Але його дочку я боюся не менше. Адже, зважаючи на все, вона не пожартувала, що залишить мене без здоров’я, якщо я їй не підкорюся.

КІНЕЦЬ.