Це просто історія мого життя.Я часто гуляю на вулиці, бо вдома у мене неможливо знаходитися.

Після того, як батько втратив роботу, він став нестерпним. Багато п алить, лається, кр ичить, причому абсолютно без причини. Стала неможливо навіть траплятися йому на очі, обов’язково до чогось причепиться, навіть якщо не до чого. Чому так сталося, важко сказати, можливо слабкість характеру мого батька розкрилася в складний момент життя.

Мама  в моменти, коли мені перепадає ні за що, не захищає мене. Тому мені краще гуляти на вулиці, аніж отримувати вдома зовсім не заслужено. На вулиці я у безпеці та хоча часом буває холодно, я одягаюся тепліше та увесь час рухаюсь, буває, що гріюся в магазинах або сусіді пускають мене погрітися, дають чай та печиво.

Нещодавно в нашому під’їзді поселилася одна молода жінка. Її звали Людмила. Вона запитала як мене звати та теж почала давати мені різні смаколики.

Та згодом ця жінка кудись зникла, а в її квартирі оселилися зовсім інші люди. Від сусідів я дізнався, що тітка Людмила вийшла заміж. Я вже думав, що більше її не побачу.

Так пройшов рік та моєї мами не стало. Батько до того ж почав ще й п ити, майже увесь час знаходився у стані сп ‘яніння, так, що навіть встати з ліжка не міг. Я сам собі готував їжу з продуктів, які мені приносили сусіди, навчився сам за собою доглядати.

Якось тітка Людмила знову з’явилася в нашому під’їзді. Вона заселяла нових квартирантів та побачила мене. Я в той момент якраз повертався з пункту приймання склотари. На вулиці стояла дуже неприємна погода та я дуже сильно змок.

Я привітався з нею та тітка Людмила запитала як у мене справи, я розповів їй про те, що останнім часом у мене відбувалося та жінка запропонувала піти до неї додому погрітися. Сказала, що нагодує мене смачним супом.

Згодом я відчув запаморочення в голові та сильний кашель, виявилося, що я хворий.

Батько мене не шукав, напевно, відсипався.

Я б дуже хотів, щоб моєю мамою була Людмила. Згодом повернувся її чоловік та ми дуже чудово провели час. Тітка Людмила порадилась зі своїм чоловіком, потім вони поговорили зі мною та вирішили, що вони мене всиновлять. Я був на сьомому небі від щастя. Вони зробили так, що мого батька позбавили батьківських прав та оформили усі необхідні документи для того, щоб я став їх сином.

А через рік у мене народилася сестричка. Я дуже від того щасливий.

Зараз мені уже 27 років, я працюю стоматологом, лікую зуби у дітей. Одружений.

Моя сестра Соломія навчається на юриста. Що з моїм біологічним батьком невідомо. Він зник безвісти. У мене тепер є батьки та сестра, яких я дуже люблю.

КІНЕЦЬ.