Моя свекруха останнім часом постійно просить гроші у нас з чоловіком.

Матері Михайла, як не одне, то інше потрібно завжди, і все їй треба терміново і чекати немає як.

Так було і цього разу.

Ми з Михайлом були в магазині тоді якраз.

Чую – чоловікові моєму мати його телефонує і просить в Михайла гроші на таксі, адже їй потрібно піти в банк, заплатити комунальні, а на вулиці холодно.

Я вже не хотіла мовчати їй про все, а взяла в чоловіка телефон і стала їй пояснювати, що ніяке таксі їй не потрібно, нехай тепло одягається і йде сама, адже банк дуже близько біля неї – всього пару зупинок пройти.

Мій чоловік образився, став говорити мені, навіщо я втручаюся в їх розмову.

Хто просить мене це робити?

Так я тому і втручаюся, що сам він не може відмовити своїй мамі абсолютно ні в чому!

«Так, мамо, зараз, мамо!»

Тільки й чую ці слова постійно від свого чоловіка.

А у мами його апетити ростуть з кожним днем, щиро кажучи.

А їй відмовити ніхто не може, ні я, ні чоловік.

Моя свекруха цим лише й користується зараз.

У нас з Михайлом квартира взята в кредит, дитина мала, ми самі рідко собі дозволяємо витрачати зайву копійку на себе.

Тим паче зараз такі складні часи, що копійку потрібно берегти, про всяк випадок.

А якось свекруха одного разу подзвонила моєму чоловікові.

Вона сказала, що вона зараз на базарі, тут фермер продає дуже смачну і якісну продукцію.

Якісний домашній сир, молоко, сметану і домашнє м’ясо та ковбасу, загалом асортимент такий, що пройти повз неможливо.

Мама стала просити в Михайла, щоб він переслав на картку гроші, бо такого якісного товару їй більше ніде не купити.

Олег мамі надіслав тисячу гривень.

Якось прикро з того, що все й нас відбувається так, адже ми самі того всього не завжди можемо купити, економимо і відкладаємо.

А свекруха моя навіть не задумується над тим, що ми самі їмо, коли просить у нас гроші.

Михайло просить мене зрозуміти його, адже він не може мамі не дати гроші на продукти, адже вона ж має щось їсти, вона ж не на дорогу шубу просить.

Я, звісно, намагаюся зрозуміти, але не виходить, бо його мама думає лише про себе і зовсім не про нас.

Та чоловік вважає, що якщо мама в нього щось просить, то відмовляти не можна, бо вона ніколи не відмовляла йому, коли він був маленький.

Але хіба це правильно у наші такі важкі часи?

КІНЕЦЬ.