Готель Елеон розташовувався в центральній частині міста і був шикарною, чотириповерховою будівлею. Внутрішнє оздоблення вражало уяву навіть людини, що представляє всі можливості архітектури та дизайну. Мабуть, інтер’єр був гідний королівської персони.

В основному був виконаний у стилі рококо, але дивовижним у готелі було те, що цім все не обмежувалося. Архітектор і дизайнер подбали заздалегідь, щоб бажання найрізноманітніших клієнтів могли знайти задоволення.

На верхніх поверхах були номери і в менш химерних стилях. Якось у цей готель заглянув літній чоловік. Люди так часто кажуть, що зовнішність нічого не говорить про людину, що мимоволі ігнорують ту обставину, що вона таки говорить, до того ж досить баrато. Чоловік був у поношеній куртці, потертих черевиках, разом зі старою валізкою.

Адміністратор глянув на нього зверхньо, в його очах виразно виднілася гидливість і зневага. -Доброго дня, можу я зняти у вас номер? -Ви помилилися закладом, гуртожиток для незаможних знаходиться не тут. -Вибачте, але ви, здається, мене не зрозуміли, я хочу зняти номер тут.

Адміністратор покликав лакея. У голосі явно відчувалося роздратування. Подивившись на чоловіка, а потім на адміністратора, лакей розгубився: -Вибачте, заради бога, я не помітив, як він увійшов. Чоловік, йдіть на вихід! Чоловік іти не збирався. Лакей спробував викинути чоловіка за поріг силою. На шум зібралася половина персоналу, щоб подивитися на видовище. Багатьом ситуація видалася дуже смішною.

Дідуся силоміць витягли за поріг. А наступного дня той самий чоловік прийшов, але вже в дороrому одязі. Виявилося, що він власник цієї мережі готелів та перевіряв персонал. Після цих подій їх усіх звільнили. Мораль у тому, що потрібно бути чемним завжди, будь-яка людина гідна поваги.

КІНЕЦЬ.