Якось подруга захвоpіла та залишилася вдома. Мені потрібно було забрати у неї звіт та передати керівництву, тож я пішла до Олесі додому. Те що я побачила у неї вдома ввело мене в стан шоkу: її дім був схожий на звалище, у подруги вигляд був не найкращий, по квартирі бігав її синочок та розмальовував шпалери

Часом я жалію що незаміжня та у мене немає дітей, проте після того, як я бачу як живуть мої заміжні подруги із дітьми, все бажання у мене пропадає.

Дехто може сказати що, я егоїстка, проте я вважаю що тільки я вирішую як мені жити, що мені робити.

Моя подруга Олеся одружена зі своїм чоловіком Миколою уже понад як 7 років. Після одруження вони не захотіли проживати на орендованій квартирі та взяли кредит на житло. З дітьми подруга не поспішала, оскільки вони з чоловіком розуміли, що це ще більші витрати та їм буде важко виплачувати платежі по кредиту. Проте сталося те, чого ніхто не очікував. Олеся завагітніла, народився синочок Едуард.

З того часу життя Олесі різка змінилися. Вона зовсім не була готова до материнства. Після того, як подруга пішла в декрет, коштів стало катастрофічно не вистачати. В їхній сім’ї працював лише Микола, а декретні кошти дуже маленькі. Після оплати платежу за квартиру залишилося дуже мало коштів.

Подруга жалілася на те, що вони з чоловіком постійно сваряться через матеріальні питання, навіть думають про розлучення. Проте потім вони обоє вирішили, що потрібно дати їхньому шлюбу ще один шанс.

Згодом синочок став підростати, інколи вони його привозили до батьків Миколи, які живуть в іншому місті. Возити синочка в інше місто стало складно.

Олеся захотіла допомогти чоловіку та вийти на роботу. В садочок віддавати Едуард було ще рано, тож вона попросила свекруху переїхати на деякий час до них, щоб мати змогу сидіти з внуком. Надовго свекрухи не вистачило і вона в подальшому відмовилася сидіти з Едуардом.

На щастя на той момент хлопчика можна було вже віддати в садочок. Олеся повернулася на свою попередню роботу та ми з нею стали частіше бачитись. На перших порах подруга була дуже радісною, оскільки їй в декреті не вистачало спілкування з однолітками, а згодом я стала помічати, що подруга дуже сильно втомлена. Інколи вона могла заснути навіть посеред робочого дня.

Коли я запитала в Олесі що з нею, подруга відповіла, що їй дуже важко працювати на роботі та займатися домашніми справами. Микола їй зовсім не допомагає.

Я вважаю це несправедливим, адже Олеся вийшла на роботу для того, щоб йому було легше, але Микола чомусь не думає як полегшити життя Олесі. На хатню робітницю коштів у не вистачало.

Я запитала у подруги чому вона не звернеться до своєї мами. Олеся розповіла, що її мама відразу після народження Едуарда сказала, щоб допомоги від неї не чекали. Оскільки у неї самої було колись троє дітей і вона свого часу теж робила все сама. Тож зараз мама Олесі вважає, що вона знаходиться на заслуженого відпочинку.

Якось подруга захворіла та залишилася вдома. Мені потрібно було забрати у неї звіт та передати керівництву, тож я пішла до Олесі додому. Те що я побачила у неї вдома ввело мене в стан шоку: її дім був схожий на звалище, у подруги вигляд був не найкращий, по квартирі бігав її синочок та розмальовував шпалери. Подруга не мала навіть сил завести і його в дитячий садочок/ Микола пішов на роботу? тож також сина в дитячий садочок не міг завести.

Подруга не була схожа на ту життєрадісною дівчину, якою вона була до заміжжя. Згодом Олеся видужала та звільнилася з роботи. Керівництво не могло зрозуміти яка причина звільнення, адже Олеся дуже хороший працівник.

Після того, як ми з нею зустрілися за чашечкою кави, подруга розповіла, що більше так не може. Вона хотіла допомогти Миколі у вирішенні фінансового питання, але зробила гірше лише собі. Не можна робити одночасно добре декілька справа потрібно обирати. Подруга обрала займатися домашнім господарством та сином.

Хай тепер Микола думає, де взяти гроші на прожиття. Чоловік називає подругу егоїсткою та Олеся взагалі в розгубленості.

КІНЕЦЬ.