Ганна заміжня вже четвертий рік, зараз сидить вдома в декреті, виховує свою прекрасну однорічну донечку та й взагалі вона щаслива у шлюбі. Хоча відносини в родині у них, на думку багатьох близьких і знайомих, от просто відверто незрозумілі.

Дитина і усе домашнє господарство – повністю лежить на Ганні. Чоловік заробляє і забезпечує сім’ю, тішить дружину і їх дочку подарунками, проте “жіночу роботу” по дому не робить принципово зовсім ніяку.

Дійшло аж до того, що і чашку за собою ніколи Сергій не помиє – не чоловіча це справа і все. А дружина вдома навіщо?

З дитиною чоловік теж спілкується на відстані витягнутої руки, якщо так можна сказати – посміхнеться лише, пограється іграшкою хвилин 10 за день та й відійде собі спокійно.

А вже саме мити, годувати, переодягати дочку, носити її, кричущу, на руках – він не буде ніколи, ні. На це у дитини є мати.

“Час батька”, вважає він, ще не настав. Ось буде дочка старшого віку, буде все вміти робити, все розуміли добре – тоді тато включиться в повну силу. Він вже тоді її навчить кататися на велосипеді і роликах, поведе в похід, розповість цікаву історію. А поки займатися з дитиною – жіноча робота, як не крути.

– Якщо важко тобі одній з дитям – запрошуй няню, домробітницю, помічницю по господарству, – пропонує Сергій своїй дружині. – Гроші на це є, якщо з розумом витрачати. Але це – зона твоєї відповідальності: вдома завжди має бути чисто, готова їжа, дитина повинна бути доглянута.

Як ти будеш це робити – не моя справа, це вже твоя робота. Хочеш, няньку бери, хочеш, маму запрошуй, хочеш – сама звертайся. Мені важливий результат.

Моя зона відповідальності – забезпечити сім’ю. Принести раз на місяць певну суму і покласти на стіл. Де я візьму гроші – моя турбота, ти про це думати не повинна. Точно так само і я не повинен думати, де мої шкарпетки і чиста сорочка, і що мені з’їсти на вечерю.

І Сергій, варто віддати йому належне, дійсно ніколи не розповідає вдома про свою роботу і його проблеми на ній, які досить таки часто його там спіткають, а особливо зараз, коли проблем багато на їх підприємстві, але гроші носить як годинник. Великі покупки в будинок планує і робить виключно сам.

– Я замовив вбудована шафу в передпокій і комод. Завтра після обіду привезуть і встановлять, будь вдома в цей час, – каже Сергій Ганні.

– Але як же так, я теж хотіла б вибирати, міг хоча б порадитися зі мною, – спочатку говорила незадоволено дружина.

– Та чого там вибирати!, – з великим нерозумінням відповів чоловік. – Мені привезли каталог, я подивився і замовив. Завтра побачиш, коли привезуть.

Речі він вибирати дійсно вміє – бере стильні, недешеві. Тому Ганна, як правило, зітхає і заспокоюється. Хоча – а що їй залишається? Те ж саме з відпустками, поїздками, вихідними – їдуть туди, куди спланував глава сім’ї.

Чоловік не дозволяє Ганні стригти волосся, адже йому подобається довге волосся, носити певні фасони одягу.

Але все це можна пояснити. Ну от не подобаються людині коротко стрижені дівчата в обтягуючих брюках або міні. Не хоче він, щоб ось так одягалася і виглядала його дружина, адже вони разом живуть і вона могла б прислухатися до нього.

Багато чоловіків холонуть до дружин з часом, як довго в шлюбі живуть, наприклад, а чоловік Ганни проти короткого волосся – має право?

Та й, з іншого боку, дружина із задоволенням відростила за роки спільного життя косу до пояса, з радістю носить улюблені чоловіком довгі спідниці, пов’язує на голову підкреслюючі жіночний образ красиві хустки і виглядає стильно і оригінально.

Ні, є якісь моменти, які саму Ганну в її шлюбі напружують, зовсім не подобається їй, але такі моменти, напевно, є у всіх.

Наприклад, матері чоловіка була потрібна якась допомога – і він, ні слова не кажучи дружині, взяв великий кредит і відправив матір за кордон. Виплачував він той кредит сам, мовчки, дружина і дізналася-то про це випадково, вже коли чоловік практично розплатився.

– Ну міг би хоч мені про це розповісти, ми ж одна сім’я з тобою, – тільки й сказала вона.

– А навіщо?, – знизав плечима чоловік. – Це мої проблеми. Гроші потрібні були мені, я взяв у борг і розплатився сам, сім’я в ці місяці не потерпала від нестачі грошей чи їжі, зарплату я приносив до копійки і давав тобі. Решта – не твоя турбота. Навіщо тобі зайве?

Або був ще випадок – давня подруга юності посварилася з чоловіком, зателефонувала пізно ввечері в сльозах – мовляв, можна я прийду до тебе поговорити? А переночувати пустиш?

– Ось ще! Ніяких подруг, – різко відрізав чоловік. – Дитину тільки поклали спати, мені завтра на роботу, та й взагалі, з чого б хтось буде у нас ночувати? Нехай мириться з чоловіком або до батьків йде, це їх родина, нехай самі розбираються, немає чого лізти в чужу сім’ю. Нам їх проблеми не потрібні, нічого втручатися у їх сім’ю.

Подруга, звичайно, образилася, з тих пір більше не дзвонить і не хоче розмовляти з Ганною, адже вона її так підвела.

Та й взагалі, подруг у Ганни після заміжжя якось не залишилося. Але це, напевно, у всіх так?

Незаміжнім і бездітним подругам з нею зараз не дуже цікаво. Можливо, буде цікаво потім, коли у них народяться діти – але тоді у Ганни почнеться в життя новий етап. Багато хто скаржиться, що з часом подруги юності кудись діваються. Напевно, це закономірність.

І все б добре, та тільки ось близькі, особливо мама і двоюрідна сестра, тільки і роблять, що зітхають: мовляв, так, як ти, жити не можна з такою людиною, твій чоловік тобою повністю командує, а ти й слова сказати не можеш, як щось не подобається тобі.

Ти в його очах взагалі не людина, а якийсь домашня тварина, він тебе ніколи ні про що не запитує, думкою не цікавиться твоєю, весь час ставить перед фактом. Тебе треба забирати з сім’ї. Забирати від нього. Зовсім ти не думаєш про себе, подумай про дочку: що вона бачить, яку модель сім’ї? І це ще квіточки.

При цьому сестричка сама не заміжня, ростить дитину одна, перебивається з хліба на макарони, проте стверджує, що “такого” поганого чоловіка терпіти б не стала, а давно від нього пішла б.

“Вже краще одній, ніж так, як ти, тьху!” – раз у раз повторяє сестра. Заздрить?

Ганна б навпаки не змогла жити так, як сестра – голодувати через день і ходити по п’ять років в одних порваних чоботях. Але вона про це, природно, мовчить, а ось сестра кожен раз вважає за потрібне висловити свій погляд на життя своєї сестри.

Мама Ганни так не жила, її батько все життя голосу в сім’ї не мав, всю зарплату віддавав дружині і потім кожен день просив на проїзд. Звичайно, після такого їй дико дивитися на обстановку в сім’ї доньки.

Але Ганна не згодна з ними і вважає себе щасливою жінкою, а проблеми в сім’ї є, звичайно. Але у кого їх немає? Чи варто розлучатися з чоловіком через те, що він твоїм рідним не подобається зовсім?

КІНЕЦЬ.