Коли я виходила заміж, то всі подруги мені заздрили: мій чоловік не тільки має приємну зовнішність, але ще і був з багатої сім’ї. Він старший за мене на сім років, має в суспільстві солідний статус і володіє розкрученим бізнесом. Як ми зустрічалися, він ні в чому мені не відмовляв. Крім романтичних подарунків, мій чоловік влаштовував мені шикарні відпустки, дарував дорогий одяг, парфуми, шуби і практично повністю забезпечував…

Погоджуючись вийти заміж за цю людину, а була впевнена в тому, що мене чекає безтурботне і щасливе життя, але дуже скоро виявилося, що я помилилася. Ми жили, як усі. У нас народилося двоє дітей.

Згодом чоловік кардинально поміняв своє ставлення до мене. Після народження третьої дитини він згадав про те, що завжди хотів собі дружину-партнера, а не домогосподарку, і що непрацюючі жінки йому дуже не подобаються. Він каже, що побут мене остаточно «з’їв», і що я вже зовсім не та, що була раніше. За його словами, за той час, що я була в декреті (в цілому це шість років), йому зі мною нема про що говорити, і я не стежу за своєю зовнішністю.

Якось Павло, мій чоловік, прийшов з роботи втомлений. Я весь день займалася дітьми, прибирала, готувала, напекла котлет і чекала, коли він повернеться. Павло сказав мені, що йому набридло бачити мене такою недоглянутою і щоб більше таке не повторювалося. Мені було дуже образливо – замість того, щоб похвалити мене за чистоту в домі і смачну їжу на столі, чоловік зробив мені серйозне зауваження.

Мовляв, якщо сидиш вдома, то це не означає, що ти не маєш стежити за собою, а ще краще – іди на роботу.

Я розумію, що багато в чому його слова обґрунтовані, але не можу зрозуміти , як він собі уявляє поєднання ролі багатодітної матері і бізнес-вумен. Він ставить мені в приклад свою родичку, але вона абсолютно не бачить власних дітей і не займається ними. Але я не хочу повторювати її долю, і не хочу, щоб моїм дітям маму замінила няня. Вони у мене і так практично не проводять часу з батьком, тому що він завжди зайнятий. Якщо ще і я піду на роботу, то діти залишаться без догляду.

Після довгих суперечок, мені все-таки довелося поступитися чоловікові. Я почала вести бухгалтерію його фірми. Однак моя голова часто зайнята сімейними проблемами – я дуже сильно переживаю за дітей (молодшому всього 2 рочки), і на роботі зосередитися буває важко. Плюс до всього, мені, на відміну від батька, не байдужі хвороби дітей і важливі для них заходи, тому іноді я намагаюся піти раніше або делегувати свої обов’язки комусь іншому… Через це між нами з чоловіком почастішали непорозуміння.

Я не можу зрозуміти, чого він хоче: спершу просив у мене «велику сім’ю», а тепер позбавляє можливості ростити власних дітей, і дорікає в тому, що я стала нудною. Невже у когось виходить поєднувати виховання дітей і кар’єру?

Але судячи зі слів мого чоловіка, я повинна бути «супер-жінкою» і все скрізь встигати. Хочеться замкнути його будинку на тиждень з дітьми, щоб він спробував, як доглядати за трьома дітьми і перестав чекати від мене неможливого.