Мій син із дружиною прожив лише два роки. При цьому встигли завести дитину, яку його дружина забрала після розлучення собі. Внучці тоді рік виповнився. Розлучення було важке, на суді вони озвучили банальну причину – «не зійшлися характерами». Насправді вона зрадила моєму синові. Він сам застав її в ліжку з іншим (онука тоді була в мене, а він прийшов раніше, ніж звичайно). Так, просто як у поганому анекдоті.

Він дуже любив її, тож не хотів давати розлучення. А вона, коли він усе дізнався, зітхнула з полегшенням, сказала, що тепер вільна і рада, що він про все дізнався. Вона не давала жодної надії на примирення, казала, що кохає того. Я не втручалася, просто одного разу сказала синові, щоб відпустив її, адже серцю не накажеш.

І він відпустив, але щодня приходив до доньки. А вона тим часом бігала на побачення. Син не міг їй заборонити та й не хотів, щоб дівчинка росла без батька. Він сам їй купував подарунки, одяг, водив у парки та поліклініку, але колишня невістка все одно подала на аліменти. Пояснила вона це тим, що вона не працює і їй важко утримувати дитину. Але насправді мені здається, що їй гроші потрібні були для зустрічей із коханцем.

Якось на вихідні вона віддала внучку нам, сказавши, що приїде за нею у понеділок. Але ні у понеділок, ні у вівторок вона не з’явилась. Син дзвонив їй, намагався спитати, де вона і коли приїде, але телефон мовчав. За тиждень вона з’явилася сама. Зателефонувала та сказала, що влаштувалася працювати кухарем у кафе, у неї тепер будуть робочі зміни до 1 години ночі. Вона готова була віддати нам доньку на проживання, допоки не влаштується краще.

Так проходив місяць-другий, онука жила зі мною та сином, мати дзвонила і кілька разів з’являлася. Але аліменти вона продовжувала отримувати, як і раніше, ні копійки не даючи дитині. Говорила, що їй треба облаштувати квартиру для того, щоби забрати доньку.

Як це абсурдно не звучало, мій син погодився. Мені він сказав, що не хоче, щоб дівчинку виховували вітчими, які постійно змінюються. А йти до суду та офіційно визначити місце проживання дитини він боявся, бо суди завжди стають на бік матері. Тоді я підтримала сина у його рішенні.

Минуло вже понад 10 років. Весь цей час я виховую внучку. Так звана мати дзвонить рідко, з’являється рідше, але аліменти від колишнього чоловіка отримує справно. Гроші там невеликі, але все ж таки. Внучка зовсім не прив’язана до мами. І в цьому немає нічого дивного, вона до пуття її і не знає. Із сином моїм теж проблеми – став міцно випивати.

На роботі ще тримається, але не знаю, скільки це триватиме. Він теж донькою не займається, не приділяє часу, уваги. Періодично намагається налагодити своє життя. Вже двічі йшов до жінки, але нічого в них там не вийшло.

У чому зараз проблема? Внучка зростає, витрати збільшуються, мені стає дуже важко утримувати нас. Я вже вийшла на пенсію та ще й у мене інвалідність, великі витрати на ліки. Частина зарплати сина йде на аліменти, частину він просто пропиває, залишаються крихти.

Я намагалася поговорити з колишньою невісткою, щоб вона віддавала аліменти дитині, але вона починає натякати, що такий варіант її не влаштовує. Каже, що тоді забере собі дочку. Я не можу цього допустити, тож доводиться відступати. Але це єдина проблема. Я бачу, що вже одна не впораюся з вихованням дівчинки.

Класний керівник скаржиться, що вона іноді пропускає заняття, перестала старатися під час уроків. Кілька разів я відчула запах цигарок. Розмови поки що результату не дають. Я хвилююся, щоб дівчинка не наробила дурниць у такому ранньому віці.

Мені опіку над дитиною офіційно не дадуть через інвалідність і вік, навіть якщо позбавити цих недолугих батьків прав на дитину. Якщо я затію такий процес, боюся, що онука тоді опиниться у дитячому будинку і тоді надії на нормальне життя вже не буде. Але такого я не можу допустити. Що ж мені робити? Як вчинити у цій ситуації? Грошей і на продукти не завжди вистачає, викручуюсь, як можу вже. А онука поки що цього не розуміє, злиться і вимагає купити їй, то телефон, то нові джинси.

КІНЕЦЬ.