Нам з моїм чоловіком Андрієм квартиру допомогли купити його і мої батьки.

Наші батьки дали нам трохи грошей, на решту ми з чоловіком ще й кредит взяли.

Насправді, мати своє власне житло – це було нашою мрією, адже ми дуже добре розуміли, що на наше майбутнє краще брати двокімнатну квартиру, щоб була дитяча кімната і хтось з рідні міг переночувати, як приїде в гості.

Коли ми отримали ключі від своєї власної квартири, були дуже щасливі, адже ще дізналися, що я чекаю дитину.

Батьки наші теж дуже раділи за нас, адже вони понад усе всі хотіли, щоб у нас було своє власне житло.

Ми часто їздили до моїх свекрів, батьків Андрія, в гості, вони нас самі просили про це.

У чоловіка старенька машина Daewoo Lanos, а дорога далека, тому ми іноді відмовлялися їхати в село, та мама чоловіка постійно нас докоряла, що, мовляв, квартиру допомогла нам купити, а ми не цінуємо її.

Тому доводилося їхати часто, хоча на пальне витрачали чимало грошей, адже ціни високі на бензин.

Та коли я дізналася, що чекаю дитину, то мама чоловіка заспокоїлася, розуміла сама, що часто їхати нам зараз не варто.

А потім подзвонила моя мама. Вона сказала, що моя двоюрідна сестра віддала гарне дитяче ліжечко і ще багато хороших речей після своїх діток, просила нічого не купувати.

А наступного дня мама з татом привезли всі речі самі.

Я стала розпаковувати, там стільки корисних речей.

Я була дуже задоволена, що вони привезли так5 багато речей в дуже гарному стані, вони дійсно потрібні були нам, а ціни на них високі, тому сама добре розуміла, що нам добре вдалося зекономити на цьому.

Я була рада бачити батьків і попросила, щоб вони залишилися у нас переночувати, хотіла більше поспілкуватися з ними.

Та чоловік покликав мене в сторону і сказав, що це наш дім і йому не зручно, якщо хтось ще буде гостювати в нас.

Ми говорили тихо, та мої батьки все почули, попили чай і сказали, що поїдуть додому, вони вже відпочили.

Чоловік сказав, що його мама в нас не ночує ніколи. Зрозуміло, що не ночує, адже ми самі їздимо до неї.

Я образилася на чоловіка, ми довго не розмовляли.

А потім моя мама сказала, що візьме відпустку на роботі і після народження дитяти два тижні мені допомагатиме, але чоловік стояв на своєму: не хоче нікого в себе вдома.

Коли я народила дитятко мене зустріли чоловік, його і мої батьки.

Чоловік сказав, що його мама приїхала на два тижні і тепер житиме з нами, допомагатиме мені.

Тоді я сказала чоловікові все, що було на душі: якщо моя мама не може в мене переночувати, то й його нехай їде додому, зайві люди в квартирі нам не потрібні, адже ми будемо себе некомфортно почувати.

Свекруха все чула і поїхала додому.

Згодом минуло трохи часу, ми в турботі за дитятком багато думали, все якось забулося, ми з чоловіком порозумілися.

Тепер до нас приїжджають і мої, і його батьки. Усі залишаються ночувати, накриваємо великий стіл у залі.

Пройшло трохи часу і ми збагнули, що біли не праві, порозумнішали, а й могли розлучитися через таку от дрібницю, ще й так ставилися до найрідніших людей, які стільки для нас зробили і лише добра нам бажали.

Я знову чекаю дитину. А чоловік поцікавився:

– Ну що, нехай теща приїжджає допомагати на два тижні? – засміявся чоловік.

– А старшого ми на кого залишимо? Нехай вже дві бабусі відразу їдуть, – посміхнулася я.

Отаке воно життя. Тоді ми ще молоді були, нерозумні, а зараз подорослішали, життя багато чого навчило нас.

Чи було у вас в сім’ї, що хтось вороже ставився до батьків іншого? Чи ми такі одні?

КІНЕЦЬ.