Моя двоюрідна сестра нещодавно мені поскаржилася на свого чоловіка.

Я дуже здивувалася, адже вони, наче, й добре живуть. Але ніколи достеменно не знала, що в них в сім’ї відбувається. Лише зараз стало шкода Марію, адже ситуація в її сім’ї непроста.

– Я своєму чоловікові кажу, що наш Михайлик вже не хоче в колясці сам сидіти, трохи підріс, потрібно купувати кросівочки і ще й черевички закриті відразу, на випадок прохолодної погоди, осінь вже на носі. Я навіть моделі гарненькі та якісні підібрала, показала йому, які зручні і були б добрі нашій дитині.

А він на ціни ті мовчки подивився і привіз мені на наступний день два пакети взуття від своєї рідної сестри. Там двоє дітей, уявляєш, яке там взуття? Я йому кажу – на дитину старі черевики взувати не можна, це шкідливо для ніжок її. А він мені сказав, що все життя взували, менші діти доношували після старших і нічого, а хочеш нове взуття, купуй, мовляв, сама за гроші свої, – поскаржилася мені якось Марія.

Моя сестра з чоловіком своїм з десятимісячним сином живуть в орендованій квартирі. Чоловік її сам працює, а вона зараз сидить в декреті вдома.

Грошей у них зовсім небагато залишається, так як велика частина йде на оренду житла, але, загалом, на найнеобхідніше в житті їм вистачає.

При цьому самого чоловіка серйозно засмучує те, що його колеги, отримуючи таку ж зарплату, як у нього, живуть набагато краще за нього. Вони їздять в подорожі, відпочивають за кордоном, купують автомобілі, ходять в кафе на бізнес-ланч, а не обідають принесеною з дому в контейнері котлетою.

Гаджети змінюють дуже часто, одягаються в брендові речі, виділяють гроші на досить небюджетні хобі, беруть абонементи в хороші фітнес-клуби, басейни.

А йому зараз ж доводиться економити практично на всьому.

– Для себе я нічого не прошу майже ніколи, – скаржиться мені сестра. – Волосся відростила, в перукарнях не стрижуся, одяг доношую старий, ніяких салонів не відвідую. Але дитині треба речі купувати, нікуди не дінешся, адже швидко росте. Діти нині обходяться дорого, а ще й у наш час. Ну що це за батько такий, який синові взуває старе стоптане взуття після двох племінників?

Чоловік Марії сам в тому, щоб дитина доношував взуття за двоюрідними братами, тим більше в такому маленькому віці, коли зовсім мало ходить, не бачить нічого поганого зовсім.

Він взагалі вважає, що левову частку витрат на дитину вони зробили даремно. Ліжечко он купили, вибирали в інтернеті тиждень, читали різні відгуки.

В результаті дитина з перших днів спить в ліжку з батьками. В ліжечко звалені всі іграшки, які сина чомусь не особливо цікавлять – з набагато більшим захватом малюк грається, наприклад, з каструлями на кухні.

Вид ліжечка, наповненого «непотрібним мотлохом», кожен раз неймовірно засмучує його – все це сміливо можна було не купувати, як і різні пляшечки, багато одягу і так далі, а воно все таке дороге.

Раніше взагалі діти росли босоніж, в єдиній сорочці, меньші доношували одяг за старшими і прекрасно виростали і це цілком нормально, а особливо зараз, коли часи важкі і ціни високі.

З тим же взуттям у багатьох сім’ях не роблять проблему, ось сестра його, наприклад, двох хлопців виростила, і прекрасно один за іншим доношували всі речі та взуття.

Купувати дві пари нового взуття, щоб дитина трохи побігала по асфальту, нерозумно, вважає він.

А в той же самий час, сама Марія намагається донести, що фахівці не рекомендують взувати дитині старе взуття, тим більше дуже поношений. Але чоловік тільки відмахується, мовляв якісь нерозумні вигадки.

– Ці твої фахівці багато чого рекомендують, – каже постійно чоловік дружині. – Вони навіть від звичайного нежитю, який сам проходить через тиждень, препаратів виписують на тисячу гривень. Якщо все купувати і робити так, як вони радять, без штанів легко можна залишишся одного дня.

– Ось на такий випадок свої гроші треба мати, – радить мати, моя тітка, Марії. – Пішла і купила дитині те, що вважаєш за потрібне.

Трішки грошей у Марії, звісно, є, вона отримує декретні виплати, але якось так склалося, що вона і так купує на них дитині практично все, оскільки чоловік кожен раз висловлює невдоволення, що знову щось нове потрібно дитині.

Стакан-непроливайка, книжки, одноразові підгузники, дитяче пюре в банках – без усього цього, на думку батька, можна легко дуже обійтися у наш час, це зовсім не потрібні речі нікому.

– Але це ж теж неправильно, – скаржиться моя двоюрідна сестра на свого чоловіка. – Працюючий тато зі своєї зарплати не витрачає на дитину майже нічого. В крайньому випадку притягне якісь старі речі від сестри, після двох дітей, яка теж не олігарх, дітей одягає в дешевий одяг, і що там у неї залишається після двох діток, це просто навіть описати важко. У руки взяти страшно часом, не тільки на дитину одягнути. Але наш тато нічого особливого в цьому не бачить. Але ж дитина маленька. Для чого їй зараз старий ношений одяг.

Марії дуже сумно, що дитятко ще маленьке, і вона не скоро піде на роботу, щоб заробляти гроші самій і ні в кого ні на що не просити. А от вже зовиця Марії її чоловіка щиро не розуміє, чому вона крутить носом, адже це для неї краще, грошей вона не витрачає, вони залишаються вдома, економно ж.

Але хіба правильно одягати дитину в лахміття, навіть якщо хочеться зекономити?

КІНЕЦЬ.