Якось мій чоловік раніше повернувся додому, мене ще не було. На кухні моя мама виварювала свої халати з лікарні у великій каструлі, в якій ми варимо борщ. В квартирі було волого, стояв неприємний аромат. Олександр розсердився, відкрив вікно і відразу мені подзвонив на роботу

 

Ось весь час, скільки я себе пам’ятаю, ми з моєю мамою завжди орендували квартири, переїжджали з однієї в іншу чимало років.

Моя мама не була нічиєю спадкоємицею, на жаль, будинок бабусі та дідуся розвалився вже давно, землю продали, мама не виходила заміж, я навіть батька свого ніколи не бачила, так тоді склалися обставини.

Мама розповідала мені, що якийсь у відрядження приїжджав у нашому місті, ось я і народилася я після того. Мама просто закохалася в людину цю з першого погляду, була молода і необачна.

Життя у нас було скромне, мама багато працювала, але не могла добре забезпечити нас, складно їй тоді було.

Навчатися у якомусь вищому навчальному закладі і технікумі у мене не вийшло, не було можливості на це – треба було відразу працювати після закінчення школи, мамі допомагати, щоб їй трохи легше було.

Вона працювала нянечкою в садочку, коли я була маленька, потім технічкою в школі, зараз вона працює санітаркою в лікарні.

В основному все, що мама заробляла на роботі своїй йшло на оренду квартири та їжу для нас, навіть з маминим підробітком. Тому зрозуміло, яким було наше життя.

Хоча я ніде і не вчилася після школи, але подруга влаштувала мене працювати продавцем в магазин взуття свого батька.

Там я познайомилася з Олександром, і у нас почався роман, незважаючи на те, що я на 11 років молодшою ​​за нього.

Не сказати, що це саме той принц, про якого я мріяла, але, оскільки доля мені не траплялася, то я думала, що проживу своє життя з ним, адже це краще, ніж жити одній, як моя власна мама все життя і не мати власного кутка.

Так, мене звичайно найбільше гріло, що у нього є своя двокімнатна квартира, він досить таки непогано забезпечений.

А вже через кілька місяців зустрічей Олександр зробив мені пропозицію, і ми з ним розписалися. Я розуміла, що час пливе, а у мене не було гарних стосунків ні з ким і перспектива вийти заміж для мене була примарною, я не хотіла залишитися сама, хотіла мати сім’ю та діток.

Спочатку моя власна мама не хотіла нам заважати: орендувала кімнату в комуналці і сказала, що на цю кімнатку їй грошей вистачає.

Але з часом неприємні сусіди стали мою маму виживати звідти. Вони ведуть себе негарно, у них постійно багато людей, постійно шумно, мама робить їм хоч якісь зауваження, а ті мстяться, навіть маминого кота кудись винесли на вулицю і вона довго його шукала.

Я стала плакати, адже мені стало шкода маму, вона найрідніша людина для мене на світі. Після цього я попросила свого чоловіка її прийняти до нас, адже їй не було де жити.

Олександр, звісно, зовсім без радості, але все ж погодився.

Лише місяць ми пожили нормально, а потім почалися великі суперечки тещі із зятем.

Моєму чоловікові не подобалося, як мама намагається вести господарство вдома і намагається прикрасити нашу квартиру: мовляв, все це старомодно, рукоділля ні до чого тут розставляти.

Чоловік почав зовсім робити малі негарні зауваження: мовляв, вона на роботі підлогу миє, а потім цими руками їжу готує, тому вдома на кухні обов’язково має одягати рукавички.

Але вона ж на роботі в рукавичках, і сама по собі вона у мене людина дуже акуратна і так старається все робити дуже добре вдома. Ну тоді йому не подобається, що від мами хлоркою пахне.

Ну, якщо бути справедливою до кінця, мама теж бувала не права, в деяких випадках.

Вона часто влаштує велике прання, в каструлі варить білу білизну по-старому, вся квартира в пару, на кухню зайти неможливо в той час.

І на зауваження мого чоловіка вона не мовчала: якщо чує, що Олександр проти неї щось говорить, заходить в кімнату і починає виправдовуватися, але слів не добирає. Мовляв:

«Ти на себе подивися, взяв за дружину молоденьку красуню, старий пень, так хоч би вимоги свої не завищував!».

Я, звісно, намагаюся просити власну маму, щоб вона трохи мовчала, а вона ще більше говорить.

Я потім мамі висловлювала один на один:

«Ти чому тут сперечаєшся, мовчи краще, він же нас прийняв у свою квартиру, не можна так!».

Але вона така, що завжди всім правду говорить. Їй і на роботі іноді роблять зауваження, вона щира така за своїм характером – просто говорить те, що думає і все.

Добре, що Олександр хоча б проти маминого кота нічого не має: він тварин любить.

Але ось недавно була суперечка знову. Чоловік мій прийшов з нічного чергування, я на роботі, а мама з ранку варить у великій каструлі свої халати. Все навколо вологе, в конденсаті, скрізь пара і волога.

Олександр прийшов, відкрив вікна, хоч вже і осінній холод, і став сваритися на маму, що вона варить свої брудні халати з лікарні в каструлях, в яких ми обід варимо. І мама почала все йому висловлювати, адже вона була не. Наговорила казна чого, на жаль.

Загалом, мій чоловік не витримав, сказав, щоб вона йшла з його будинку, халати в ванну злив. Викликали вони мене в той день з роботи! Я не знаю, що робити! Куди мама піде тепер?

Чоловік, у відповідь на це, сказав, що йому байдуже, хоч на вулицю нехай йде.

Зателефонували маминій двоюрідної сестрі, у тої є своя квартира, але живе з чоловіком, сином, невісткою та двома своїми онуками. Тісно, ​​але вона на якийсь час погодилися пустити маму, тільки без кота. Його ми у себе залишили, на її прохання.

Ось тепер плачу кожен день, відчуваю себе зрадницею. З одного боку – так, у мами такий складний характер, ну вона ж моя мама і вона ніколи не відмовлялася від мене, якби там не було! Як тепер вона у своєї сестри, її і там щось не дуже люблять і все ніяк не можуть дочекатися, коли вона піде від них.

Я кажу чоловікові, що я зі своєї зарплати буду мамі квартиру орендувати, хоча б кімнатку якусь, але він категорично проти.

Олександр і чути про свою тещу нічого не хоче і щоб я їй копійки не давала, нехай орендує окреме житло десь в гуртожитку і як хоче, так і живе.

Тепер взагалі, тема про маму стала у нас вдома забороненою. Я їй дзвоню, вона сумна така.

У мене вже були думки розлучитися і як раніше – орендувати з мамою квартиру і все. Але ж я вже звикла до чоловіка, кохаю його, хочу бути мамою чудових діточок. Загалом, я дуже засмучена і не знаю, що робити.

Зараз я поміж двох вогнів, як кажуть в народі. Яке тут може бути правильне рішення?

КІНЕЦЬ.