У моїх батьків була відкладена певна сума грошей про всяк випадок, і я про це знала. Вони багато років собі у всьому відмовляли, аби щось скласти.

У мене навіть ніколи і думки не було забрати у них ці гроші. А от моя двоюрідна сестра Людмила зуміла їх випросити у моєї мами.

Це було більше семи років тому. Мені подзвонила моя мама і розповіла про те, що до неї Людмила приходила і позичила у неї велику суму грошей.

Природно, розписку Людмила не написала, а моя мама посоромилася її про це попросити.

А ще Людмила навіть не згадала про те, коли вона борг поверне. А запитати її про це моя мама теж посоромилася.

Людмила – це моя двоюрідна сестра. Вона живе одна. Є у Людмили дорослий син – Олег.

Особливо нічого у Людмили не сталося, просто син її дуже захотів купити собі машину.

Ось Людмила і придумала, де вона може гроші взяти.

Моя мама дуже добра і довірлива, ось і дала гроші своєї племінниці, навіть не запитавши, навіщо їй така велика сума.

Просто сестра, знаючи про доброту своєї тітки, влаштувала справжній спектакль – ось моя мама і повелася, і дала їй гроші.

Мені відразу ж дуже не сподобалося те, що Людмила не сказала точно: коли ж вона поверне борг.

Але я вирішила поки не втручатися. Просто я навіть і припустити не могла, що буде далі.

Адже наша Людмила завжди розповідала нам про те, яка вона чесна, порядна і справедлива.

Пройшов рік, другий, третій. А борг Людмила повертати моїм батькам так і не збиралася.

Син Людмили до цього часу вже одружився. Зі своєю молодою дружиною вони вирішили жити в Людмили.

Але перед цим вони вирішили зробити в трикімнатній квартирі Людмили дуже гарний ремонт.

Тобто гроші на ремонт були, але повертати борг ніхто не збирався.

Я не витримала і подзвонила Людмилі.

Запитала у неї, коли вона збирається повертати борг моїй мамі.

Людмила, начебто, все зрозуміла, і пообіцяла повернути гроші найближчим часом.

Я їй повірила. Минуло ще 3 роки. Людмила борг так і не повернула.

Я поговорила з сином Людмили про повернення боргу. Він, як і мати, пообіцяв, що найближчим часом вони з нами розрахуються, але так нічого і не повернув.

Моє терпіння луснуло. Я більше не могла дивитися на те, як хвилюється моя мама з приводу цих грошей.

Я довго думала про те, що ж мені робити.

До суду я піти не могла: адже у мене не було розписки Людмили. Та й моя мама була категорично проти того, щоб судитися з родичами через гроші, бо свою племінницю Людмилу вона любила.

Я теж не хотіла судитися з родичами, але для мене було важливо, щоб моїм батькам повернули гроші.

Що ж робити з такими безсовісними родичами? І я придумала, що мені треба робити!

Я пішла на роботу до своєї двоюрідної сестри.

Вона була на своїй роботі на дуже хорошому рахунку.

Її робота була пов’язана з фінансами.

Я розповіла директору підприємства про те, як моя сестра вже більше семи років не повертає велику суму моїм батькам.

Я попросила якось вплинути на мою сестру. Начальник пообіцяв серйозно поговорити з Людмилою.

І сталося диво, через місяць Людмила повернула моїм батькам борг.

Вона нічого не пояснила, не вибачилася, не подякувала. Просто жбурнула гроші моїй мамі, розвернулася і пішла.

Моя мама потім ще тиждень плакала. Вона ніяк не могла повірити в те, що її улюблена племінниця так з нею поступила.

Я вважаю, що я вчинила правильно – заступилася за своїх таких добрих і довірливих батьків.

Зараз ми з Людмилою не спілкуємося. Я не можу пробачити її і, напевно, не зможу ніколи.

От і роби людям добро після цього.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.