– Я не буду більше купувати продукти за свої гроші. Вона вже тиждень як приїхала, а ще жодного євро нам не дала. Ти ж казав, що як мама повернеться, то ми мені машину купимо, – скаржиться моя невістка Вікторія моєму сину.

Я зовсім випадково почула їхню розмову, бо прокинулася раніше, ніж зазвичай, а вони на кухні з відчиненими дверима будували плани. З’ясувалося, що я маю пряму причетність до їхніх планів, от тільки я про це і не підозрювала.

Я була відверто вражена почутим, і спочатку навіть не зорієнтувалася, як мені діяти. А поки повернулася тихенько в свою кімнату, щоб вони не зрозуміли, що я все чула.

Від вибору сина я ніколи не була в захваті, Вікторія мені не сподобалася з самого початку. При нашій першій зустрічі вона мені заявила, що мамою мене ніколи не називатиме, бо у неї є своя мама, наче я її про щось просила.

А як вона до сина мого говорить, та це просто неприпустимо, але він терпить – значить, йому все підходить, тому я не стала втручатися.

Одружився Вадим, привів Вікторію в нашу квартиру. Невістка відразу заявила, що у них буде окремий побут, і щоб я на її допомогу не сподівалася. Навіть ще один холодильник на кухні поставила, щоб я випадково не з’їла їхнє яйце чи сир.

Якось мені так прикро від цього стало, що я пішла під під’їзд і сіла на лавочку. Аж заплакала від несправедливості, я ж їй нічого поганого і не зробила, це вона прийшла в мою квартиру і стала свої порядки наводити.

Раптом до наого під’їзду під’їхав бус, а з нього стала сумки виносити Тамара, моя сусідка. Вона давно за кордоном на заробітках, і зараз у відпустку приїхала.

Розговорилися ми з Тамарою, я їй поскаржилася на невістку, а вона мені каже, мовляв, нема чого вдома сидіти і дітям заважати, їдь зі мною за кордон і заробиш собі на житло.

Про заробітки я ніколи не думала, але слова Тамари мене зачепили. Вона на два тижні приїхала, тож у мене був час щоб подумати.

Невістка не вгавала, постійно якісь придирки шукала, і я таки наважилася їхати з Тамарою в Італію. Треба було бачити, як зраділи мої діти, коли я їм оголосила, що їду за кордон на заробітки, адже тепер квартира в їхньому розпорядженні, і я у них під рукою не крутитимуся.

Не було мене вдома 5 років. Я роботу гарну мала, Тамара мені допомогла, то я заробляла гроші. Додому мене навіть і не тягнуло.

Але зараз я зібрала необхідну суму для покупки квартири, тому і приїхала. Синові про свої плани я нічого не говорила, а у нього, виявляється, були вже свої плани на мої гроші – вони з невісткою вирішили, що їм машина потрібна.

Ввечері син таки наважився почати незручну розмову.

– Мамо, ми тут подумали, нам машина потрібна, а у тебе гроші є. Тому було б добре, якби ти нам її купила, – каже Вадим. – Ми вже приглянули собі одну модель. Треба всього лиш 14 тисяч євро, ти ж за 5 років значно більше заробила.

– Заробила, синку, але нічого вам не дам, бо я теж собі дещо пригледіла, – кажу.

– І що ж ти пригледіла? – здивовано питає син.

– Квартиру.

– Мамо, дякуємо, ми навіть не сподівалися від тебе отримати такий подарунок! Квартира це ж навіть краще, ніж машина! – зрадів син, бо подумав, що квартиру я їм купила.

Коли ж я уточнила, що житло в новобудові я собі придбала, і що я всі гроші витратила, тому на машину нічого не залишилося, у сина і в невістки так настрій упав, що вони навіть не захотіли зі мною більше розмовляти.

Тиждень дулися, а потім став син просити, що якщо вже така справа, то я цю квартиру, в якій вони зараз живуть, маю на них переписати.

На такий варіант я теж не погодилася – нехай живуть стільки треба, але житло поки-що буде на мені. Це дуже розлютило невістку, вона накрутила і сина.

– То тобі дві квартири, а нам нічого? Ти стала дуже жадібною, мамо. Я навіть не думав, що гроші тебе так змінять, – картає мене син.

А яка ваша думка? Я правильно роблю? І я жадібна чи мудра?

Джерело