Коли ми з Дмитром моїм одружилися, а було це 14 років тому, жити нам не було де.

У моїх батьків була досить таки невелика двокімнатна квартира, а в мене ще й молодша рідна сестра, на той час, з ними жила.

Але, щиро кажучи, мені ніхто й не пропонував жити з ними разом, другої сім’ї не хотіли поряд.

А батьки Дмитра, мої свекри, жили далеко від нас, зовсім в іншому місті, та й в нього ще двоє братів і молодша сестра.

Тому перші декілька років після весілля ми жили з Дмитром разом на орендованій квартирі.

А потім мені, несподівано, зателефонувала моя рідна мама.

Мама сказала мені, що її брат продає свою квартиру за дуже хорошу ціну, адже вони з сім’єю їдуть за кордон, тому хочуть дуже швидко продати свою нерухомість за помірну ціну, так як поспішають дуже.

Я спочатку навіть засміялася з цього, адже у нас навіть близько таких грошей не було, щоб купувати квартиру для себе.

Та мама сказала мені тоді відразу, що вони хочуть нам з батьком допомогти, тому дадуть нам гроші на квартиру самі.

Але лише за однієї умови, ми маємо їм усе повернути до копійки, адже в них ще є молодша донька, яку теж їм потрібно ставити на ноги, тому гроші у них відкладені мають бути, як би там не було.

Розписку з нас ніхто не брав, звісно, але ми знали, що нам потрібно повернути батькам дуже велику суму грошей і постійно думали про це.

Батьки мої нам не говорили, щоб ми швидше повернули борг, але щодня нагадували нам про те, що ми винні їм багато грошей і маємо їх повернути.

Згодом чоловік звільнився з роботи.

Дмитро вирішив, якщо не змінить роботу, то ми не зможемо так швидко повернути батьківські гроші, а нам хотілося повернути той борг якомога швидше, щоб спокійніше жилося.

Дмитро знайшов чоловіків, які вміють працювати на будівництві, став людям будувати гарні будинки за хорошу плату, адже розумів, що в такому випадку заробітки залежатимуть від нього і його праці.

Мій Дмитро дуже втомлювався, тижнями не приїжджав додому, бу поза домом, я бачила, що йому важко, тому, коли він був вдома, намагалася дати йому більше відпочити.

За 5 років, поки мій чоловік важко працював, ми повернули гроші моїм батькам, все до копійки.

Жити нам стало легше, чоловік вже заробляв гроші для сім’ї.

Дмитро завжди сміявся, що зате тепер сам усьому навчився і все зможе передати своєму синові, він у нас теж буде працьовитим, адже я тоді сиділа в декреті.

А одного разу мені зателефонувала нам моя мама, стала хвалитися, що моя рідна сестра виходить заміж.

Вони їй збираються купувати квартиру. І мама хоче, щоб мій чоловік до весілля зробив там хороший ремонт, адже в нього є свої працівники і він це зможе зробити набагато дешевше.

Я запитала маму з чого сестра буде віддавати борг за квартиру, адже її два місяці тому звільнили з роботи і вона поки що ще нічого не знайшла, тому борг вона точно не поверне їм за житло.

Але мама сказала, чим дуже здивувала мене, що моя молодша сестра з чоловіком мамі й татові нічого повертати не будуть, адже вони зі сватами складалися на квартиру для дітей порівну.

Я дуже здивувалася і запитала мами, чи не вважає вона, що це не справедливо.

Та мама мені відповіла, що, якби мої свекри дали нам гроші на квартиру, свого часу, то і вона б дала таку саму суму, а, оскільки батьки мого чоловіка нічого не дали, то й мої батьки вважали за потрібне нічого нам не давати.

На душі мені було важко від цих слів, адже я не могла цього збагнути.

А ввечері прийшла моя мама до нас додому і стала просити чоловіка, щоб він зробив сестрі хороший ремонт.

Мій чоловік сказав, що зробить, але назвав гарну суму за це.

Мама, звісно, розсердилася, сказала, що Дмитро дорого бере, а міг би родичам і просто так все зробити.

Мама пішла тоді, тепер вони з сестрою навіть спілкуватися з нами не хочуть, ми недобрими родичами вийшли.

А мені так прикро на душі. Виходить, я – гірша донька? Але чому?

КІНЕЦЬ.