Десь відносно зовсім недавно я вийшла на пенсію.

Моя робота багато років приносила мені задоволення, але на пенсії я вирішила більше не працювати, хочеться пожити в своє задоволення, я так втомилася за всі ці роки, а зараз тим паче розумію, що гроші то не головне, варто дбати й про себе.

Мабуть, я таки дуже багато часу приділяла своїй роботі весь цей час, що під кінець стала до неї якась зовсім така байдужа.

Опинившись у вільному польоті, я довгий час не могла знайти собі заняття до душі, все якось не складалося в мене.

Всі мої однолітки займаються улюбленими хобі, а у мене такого нічого не було, якось за ці роки безперервної роботи я й не зрозуміла, що мені до душі, чим мені краще займатися.

Хтось із них шиє, хтось в’яже, хтось займається бісероплетінням, загалом кожен намагається хоч якось відволіктися від своїх проблем і негараздів, яких у сьогоднішній реальності, вистачає у всіх.

Вони, таким чином, ще й заробляють додаткову копійчину і отримують задоволення, сидячи вдома і займаючись улюбленою справою.

А для мені ці заняття не до душі, адже я ніколи не відрізнялася старанністю і терпінням.

Я, звичайно ж, перепробувала всі ці заняття, але швидко зрозуміла, що це не для мене, воно не моє в все, тут душі не накажеш.

Потім я намагалася зайнятися кулінарією. Це ближче до мене та значно цікавіше.

Але на продаж я готувати не зможу, а домашні теж так багато не їдять.

Тому я зараз часто готую щось смачненьке, але в міру потреби. Як і всі жінки.

Мої подружки виставляють свої роботи на якихось конкурсах, щось там вишукують. Одна навіть виграла один, і поїхала по путівці в санаторій.

Нехай і не в найкращий, але для безкоштовного проведення часу дуже навіть гарна підмога.

Та моя подруга потім повернулася з відпустки не одна, а зі своїм майбутнім чоловіком.

Подруга залишилася без чоловіка десь 10 років тому, і такі зміни в її житті тільки пішли їй на користь, адже двоє людей, хоч уже давно немолодих, але стали щасливими і не самотніми.

Але у мене мій коханий чоловік добре себе почуває, він поряд зі мною, тому я тільки щиро пораділа за свою подружку і побажала їм справжнього щастя.

А останнім часом я багато часу проводжу зі своїм маленьким онуком.

Діти мої давно вже живуть окремо від нас, тому моя допомога їм дуже до речі, як то кажуть.

У них працює нянею за непогану оплату моя добра знайома, яка все життя пропрацювала в дитячому садку вихователем в яслах.

Це дуже добра та турботлива жінка, ми давно знаємо добре її.

Моя дочка теж ходила в садочок до неї, тому ми дуже багато років вже знаємо цю людину.

Ми з нею дуже добре порозумілися, і вона спокійно ставилася до моїх щоденних візитів до своїх дітей.

Поки вона займалася приготуванням їжі, ми з маленьким онучком із задоволенням проводили час один з одним.

Ми дуже з ним порозумілися, і проблем у нас не виникало.

Хоча він дуже рухливий та вередливий хлопчик. Але це нам не перешкода, я ще не зовсім стара жіночка, дякувати долі, тому мені гарно та весело проводити з ним час активно.

Але одного разу наша няня повідомила, що змушена піти з роботи і повинна поїхати допомагати власній дочці з дитиною, адже тепер вона сама має онуча, тому хоче проводити з ним багато часу, щоб донька відпочила, а згодом вийшла на роботу.

Вона у неї народила недавно і попросила про допомогу, бо сама не справляється.

Ми, звичайно ж, відпустили її з великою вдячністю за допомогу.

Дуже було шкода розлучатися з такою хорошою людиною, така людина зараз, як то кажуть, на вагу золота. Та нічого не вдієш, життя є життя.

Донька з зятем відразу почали шукати нову няню.

Вони дали оголошення в агентство домробітниць та нянь і шукають хорошу людину, яка б їй підійшла.

Але всі кандидатури, яких до нас направляли, не змогли вселити нам довіри та великої поваги.

То занадто молоді і безтурботні, то надто повільні та ненадійні.

Складалося таке враження, що їх просто взяли і запросили з вулиці.

Вечеряючи всі разом в один з вечорів, зять зробив мені пропозицію, попрацювати у них нянею їх маленького синочка.

Данило сказав, що і оплату збільшить мені, грошима мене не обділять.

Я відразу погодилася, адже з великим задоволенням буду займатися улюбленим онуком.

Але навіщо так все переводити в гроші? Адже це мій рідний онучок!

Ну, які можуть бути гроші в цьому випадку?

Так я з задоволенням буду з ним займатися цілими днями!

Тим більше що часу у мене достатньо для цього.

Але ці слова зятя дуже мене засмутили, бо я не очікувала від нього почути таке.

Невже всі відносини потрібно будувати на грошах?

Я дуже люблю свою родину, і завжди готова допомогти їм, коли їм важко.

Але чому вони думають про мене так? Що ж я зробила?

КІНЕЦЬ.