Всі, хто має власну ділянку, знають, скільки зусиль потрібно для її облагородження. Нещодавно мої друзі обзавелися своїми 6 сотками і проводять там майже весь час, перериваючись лише на роботу.

Вирівняти землю, посіяти газон, полити, удобрити, знову посіяти, знову полити – і так без кінця, хіба що зима дає перепочинок 🙂 Вони також посадили фруктові дерева і створили гарні та акуратні грядки, які потребують постійного догляду. Я це до того, що збоку здається, ніби все росте само собою, доглядає себе і поливається дощем.

Нещодавно у чаті нашого району (до речі, це постійне джерело кумедних ситуацій) виникла суперечка. Оскільки ми живемо за містом, сусіди іноді пропонують надлишки врожаю. Я вважаю це нормальною практикою.

По-перше, все доступно тут і зараз, не треба їхати в магазин за зеленню або огірком для окрошки, іноді навіть привозять прямо додому за допомогою дітей та онуків.

По-друге, овочі, фрукти та зелень дійсно дуже смачні та ароматні. Люди вирощують для себе, а значить використовують мінімум хімії та вибирають цікаві та смачні сорти.

Наприклад, моя сусідка вирощує просто чудові помідори. Вона регулярно частує мене повними кошиками. Гроші категорично не бере, але я намагаюся віддячити її бартером.

Якби вона приймала оплату, я б із задоволенням купувала у неї помідори, бо вони справді чудові! Але не всі зі мною згодні. Одна жінка у відповідь на чергову пропозицію нових огірків заявила: «Яке нахабство – продавати врожай сусідам за гроші! Віддайте безкоштовно – я заберу!

Що ви, магазин, щоб гроші брати? На кого мені скаржитися, якщо я вашими огірками отруюся?». З одного боку, вона частково права… справді, на кого?

Але з іншого боку їй почали пояснювати, що зовсім не обов’язково висловлювати свою думку. Боїтеся отруїтися – не купуйте. На це жінка відповіла, що купувати і не збиралася, безкоштовно планувала забрати – все ж таки пояснила! Що ще не зрозуміло? І розпочалася велика битва.

Огородники проти любителів халяви 🙂 Але найцікавіше сталося потім, про це розповім трохи згодом. А поки подумайте, чи правильно продавати плоди своєї праці за гроші? Чи все-таки треба роздавати надлишки? Ось, наприклад, восени буває такий урожай яблук, що мене ними все завалюють! А кабачки? Як мовиться у відомому жарті: як зрозуміти, що ви самотні? Зачекайте до серпня.

Якщо у серпні ніхто не подарував вам кабачок, ви самотні. Виходить, що справжні надлишки справді роздають, а за гроші діляться своєю працею. Так ось. Розкажу, чим усе скінчилося. За кілька тижнів заглядаю в сусідський чат у справі, перегортаю повідомлення, щоб дізнатися, чи на всіх вулицях є електрика, а там повідомлення від тієї самої пані. Навіть не повідомлення, а скоріше оголошення.

У зв’язку з ремонтом продаю кухонний італійський гарнітур. Хоч він і з 90-х, виглядає сучасно та добре. Є дефекти та сліди зношування, але при найближчому розгляді їх не видно. Можливий торг, тільки самовивіз з вулиці такої-то. Як ви гадаєте, яке було в чаті наступне повідомлення?

Правильно: «Яке нахабство – продавати за гроші меблі сусідам! Безкоштовно віддасте – заберу! І безліч смайликів від інших:) Сміявся весь чат! Жінка незабаром своє повідомлення видалила, мабуть, образилася. Ну, як кажуть, її право. А як ви вважаєте? Чи потрібно безкоштовно ділитися надлишками чи краще за гроші?

КІНЕЦЬ.