Якби я знала, що справа ось так обернеться, я б ніколи так не зробила. А тепер виходить, що я сама віддала свасі свого чоловіка.

Почалося все з того, що мій син вирішив одружитися. Він у нас одна дитина, ми з чоловіком люди не бідні, тож вирішили зробити єдиному сину шикарне весілля. У нас родина велика і багата, вони б нам того не пробачили, якби ми їх не покликали.

Стали ми рахувати гостей, вийшло 200 осіб лише з нашої сторони. Нікого викреслити не можна, бо ж образяться.

Покликали ми сваху, бо в майбутньої невістки лише мама, батька давно не стало. А сваха наша, звичайна жінка, працює на заводі, грошей не має, коли вона почула про розмах весілля, то розгубилася, сказала, що таких грошей у неї немає.

Ми довго думали, як це правильно зробити, і вирішили, що від нас буде 200 гостей, а від них 10, лише найрідніші.

Зробили ми шикарне весілля, все було добре. І тут мене одна моя давня знайома стала переконувати, щоб я їхала з нею в Іспанію, там можна за кілька років дітям на квартиру заробити.

Молодята і справді не хотіли жити в селі, а до свахи вони не могли піти жити, бо там однокімнатна квартира.

Порадилася я з чоловіком, і він погодився, що поїхати за кордон і заробити дітям на квартиру – це далеко не найгірша ідея. В Іспанії на мене вже чекала робота, про це моя подружка потурбувалася, і я поїхала на заробітки.

Планувала справитися за 4 роки, щоб і на квартиру вистачило, і на ремонт. Нічого з заробленого я додому не висилала, все складала на купку, щоб швидше з завданням справитися.

Десь через рік мені зателефонував чоловік і повідомив, що його мама захворіла, і потрібно, щоб я поверталася і гляділа її. У мене не було ніякого бажання це робити, бо ми з нею ніколи мирно не жили.

Тоді у мене визрів план. Моя сваха якраз залишилася без роботи, я запропонувала їй переїхати до нас в село, і глядіти мою свекруху, за окрему плату звичайно, а свою однокімнатну квартиру вона поки-що могла б віддати нашим дітям, щоб вони на оренду не витрачалися.

Мій чоловік весь день на роботі, хата у нас велика, всім місця вистачить. А свасі я довіряла, вже ж не чужа людина.

Хто ж знав, що все так обернеться? Не знаю як, але мій чоловік закохався у сваху. Він мене переконує, що між ними нічого немає, але точно вже мені сказав, що мене розлюбив, бо вона йому дуже до душі припала. Каже, що такої доброї, щирої і людяної жінки ще в житті не зустрічав.

Я зателефонувала синові, питаю його, а він клянеться, що нічого не знає, і нічого такого не помічав.

Але ж чоловік сам мені про це сказав, його ніхто за язик не тягнув.

Що мені тепер робити? На квартиру я ще не заробила, треба ще хоча б рік. А за цей час я втрачу чоловіка, якщо я його вже не втратила.

За цей час, поки мене не було, він встиг закохатися. Ну як взагалі таке можливе? Як мені зараз краще вчинити, щоб і дітям не зашкодити, і свою сім’ю зберегти?

Джерело