Відколи я стала мамою не минуло жодного дня, щоб свекруха мені не дорікнула. З Петром ми одружені три роки. Після весілля жили на орендованій квартирі й все було прекрасно. Та коли я довідалася про свою вагітність, довелося переїхати до його матері.

Я пішла в декретну відпустку, чоловік отримував невелику зарплатню, тож ми більше не могли орендувати житло. Під час вагітності Олена Степанівна мене не чіпала, навпаки була така мила та приємна в усьому догоджала. Не дозволяла мені виконувати фізичну роботу й навіть ходила зі мною на прогулянки, щоб скласти компанію.

Вона розповідала про свою молодість, як виношувала Петра та яким тихим та спокійним він був малюком. Розпитувалася у мене про дитинство та те, якою я була дівчинкою. Ці невинні розмови навіювали думку, що я матиму хорошу помічницю після народження дитини. Ми обидві раділи й не могли дочекатися, коли все станеться.

У нас народився хлопчик Матвій. Після виписки з пологового перші тижні я просто валилася з ніг. Дитина плакала день та ніч, у мене не вистачало молока, довелося догодовувати сумішшю. Це все зайві витрати. Чоловік нервував, а свекруха почала дорікати, що я за мати в якої немає молока.

Я нервувала, хвилювалася й багато плакала. Лікар попереджала, що молодій матусі потрібен відпочинок, здорове харчування та повноцінний сон. Особливо важливо уникати стресів та перевтоми. Не могла ж я їй розповісти про те, що твориться вдома.

Зрештою закінчилося все тим, що у мене зовсім зникло молоко. Малий повністю перейшов на суміші. Коштували вони багато, Петро просив грошей у матері. Вона сердилася, бубоніла щось собі під ніс, але допомагала. Усе своє невдоволення свекруха зривала на мені. Дорікала шматком хліба й називала неробою. «Яка з тебе користь, якщо ти ні дитини нагодувати не можеш, ні грошей на суміш заробити!».

Я втомилася 24/7 слухати усі ці докори, тому вирішила раніше вийти на роботу. Матвія залишила на бабусю й мала хоч декілька годин на день, щоб відпочити від домашньої тuранії. Минуло декілька місяців, як Олена Степанівна заспівала нову пісню. Вона не справляється з дитиною, їй важко. Малий постійно хоче на руки, йому зараз все цікаво, все потрібно показувати, а вона має хвору спину й довго не може його носити.

Тепер я була винна в тому, що вийшла на роботу й залишила свою маленьку дитину на неї. Яка нормальна мама так би вчинила зі своєю дитиною? Я просто не розумію, що маю робити, щоб догодити цій жінці. Підтримки зі сторони чоловіка годі й чекати.

КІНЕЦЬ.