– Я просто не можу цього зрозуміти – говорить 50-річна Олена Петрівна. – Не перестаю дивуватися: у батьків Івана є дві квартири. В одній вони проживають, а іншу здають. А їхній син виплачує кредит та живу у тісній квартирі разом з тещею, дружиною та маленькою дитиною. Хіба це нормально?

Протягом року, поки зустрічалися, Поліна та Іван проводили досить багато часу удвох. Відвідували театри, гуляли в парку, їздили до Івана на дачу. Але коли приїжджали назад додому, розходилися кожен по своїх домівках.

Батьки Івана були досить заможними людьми. Тато працював юристом у великій компанії, а мама – бухгалтером. Заробляли вони хороші суми, кожен мав свій власний автомобіль. Крім своєї трикімнатної квартири, мають ще двокімнатну, яку мати Івана недавно отримала в спадок. Крім цього, у них є велика дача одразу біля виїзду з міста. В будинку є всі зручності, у ньому можна жити цілий рік.

– Я не розпитувалася спеціально про їх матеріальне становище, – пояснює Олена Петрівна. – Це з’ясувалося поступово, коли моя Поліна зустрічалася з Іваном. Вона завжди приходила до них у гості, їздила на дачу. Я дуже здивувалася, коли Поліна мені сказала, що Іван хоче взяти кредит на власне житло.

Спочатку, я подумала, що вона не правильно зрозуміла щось. Навіщо йому взагалі кредит? Коли люди беруть кредит, то потім сидять по декілька років на одному хлібі та воді. У батьків Івана багато нерухомості, чому не поділитися з сином?

Олена Петрівна знала, що Іван серйозно налаштований, але одружуватися не поспішав, дійсно збирав гроші, щоб взяти кредит після весілля. У батьків гроші брати не хотів – заробимо самотужки.

Однак після того, як молоді дізналися, що скоро стануть батьками – плани довелося корегувати на ходу. Одразу постало запитання – де жити молодим.

– Запитую у своєї Поліни – що ж ви вирішили з житлом? – розповідає Олена Петрівна. – Вона похилила голову, тихо глянула на Івана. А він каже – я шукаю кімнату в оренду. Я порадився з людьми і буду брати квартиру, що будується на старті продажів. Протягом трьох років будемо виплачувати. А потім і на ремонт назбираємо.

Після цієї розмови Олена Петрівна вирішила все прорахувати – ну нереально це все, дітям просто не осилити такий кредит. А потім ще й потрібно збирати гроші на ремонт та найнеобхіднішу техніку в будинок. Зарплата в Івана зараз зовсім маленька. Рада, що молоді настроєні досить оптимістично, але дуже складно спрогнозувати, що буде через декілька років.

– Вирішила, що потрібно щось з цим робити. Тому набралася сміливості та подзвонила свасі. Кажу їй, Людмило Дмитрівно, а ви не хочете з чоловіком допомогти нашим діточкам? Ви бачили які вони жахливі варіанти підбирають для оренди? Хоча б на час декрету пустіть у себе пожити. Або оплатіть оренду нормальної квартири. Не можна наших дітей залишати з маленьким немовлям напризволяще.

– А що вона відповіла тобі?

– А моя сваха стояла стіною. Сказала, що син вже дорослий, от навіть одружитися зібрався. Нехай тепер всі свої проблеми розв’язує сам. Тепер вони хочуть з чоловіком пожити для себе. Я послухала це все і сказала Іванові, що кімнату він завжди встигне зняти. Нехай перший період часу поживуть у мене, більше грошей відкладуть, а потім буде видно.

Поліна та Іван одноголосно погодилися з мамою. Одразу після весілля вони переїхали в кімнату Поліни. Живуть досить скромно та тісно. У молодих народилася дівчинка. Мама Поліни повністю залучена в турботи про внучку. Забирає вранці у свою кімнату на вихідних, щоб молоді відпочили, встає вночі, гуляє з коляскою. По дому намагається все встигнути. Поліна зараз займається тільки дитиною. Іван майже весь час проводить на роботі, завжди шукає нові підробітки. Без допомоги матері, Поліні довелося б досить складно

І все б було непогано, але батьки Івана дуже хочуть побачити дитину. Майже щодня дзвонять та напрошуються в гості. Дівчинці вже дев’ять місяців, а бачили вони її тільки в день виписки і на фотографіях.

– А я проти щоб вони приходили – заявляє Олена Петрівна. – Так прямо доньці і сказала – Навіщо їм потрібна ця дитина? Допомагати вони взагалі ніяк не хочуть. Іван тепер дорослий, живе і заробляє на сім’ю сам. Відправляємо їм фото, і цього достатньо.

– Так вони напевно і до себе вас запрошували?

– Коли молодятам не було де жити, то до себе не запрошували, а тепер зазивають всіма силами. Ми з Поліною вважаємо, що рідня не повинна так вчиняти. Про яку любов до онуків можна говорити, якщо вони зовсім не цікавляться життям свого сина?

Поліна, під впливом матері, не хоче запрошувати свекруху в гості. Спочатку казала, що взагалі не хоче нікого запрошувати поки дитина маленька, потім були карантинні обмеження і всі сиділи дома, потім літо і знову друга хвиля.

Можливо, мати Поліни права: не цікавляться життям сина та онучки, то навіщо запрошувати в гості таку бабусю з дідусем? У скрутний момент вони просто взяли і відвернулися від всіх.

КІНЕЦЬ.