З братом моєї дружини ми майже однолітки та відразу знайшли спільну мову. Андрій часто у нас гостює та всі свята ми святкуємо разом. Не пам’ятаю, щоб колись таке було, щоб його не було з нами.

З часом він почав приходити до нас як до себе додому, навіть подарунки перестав приносити. Пояснював це тим, що у нього троє дітей та грошей на все не вистачає. Ми з розумінням відносилися до Андрія та намагалися йому допомогти тим, що в наших силах.

Моя дружина Оксана завжди віддавала одяг нашого сина Максима, з якого він уже виріс, для наймолодшого сина Андрія.

Згодом Оксана завагітніла вдруге та реакція Андрія на це нас просто вразила. Він почав на нас кричати.

Ми не очікували такого повороту подій та злякалися.

Я запитав, що спричинило у нього таку бурю емоцій, а Андрій відповів:

– Як же ви будете допомагати мені, коли у вас народиться друга дитина. Вам вона не потрібна. Ви не зможете нікуди поїхати, приймати гостей, всі гроші йтимуть на дітей. А про мене ви подумали?

Слова Андрія нас просто приголомшили, я сказав, що ми з Оксаною маємо терміново кудись йти та попросив Андрія піти. Потім я написав Андрію повідомлення та попросив більше не приходити до нас з причини того, що дружині потрібний спокій та з появою дитини у нас не буде більше часу на застілля з родичами.

Коли ми обговорили цю ситуацію з тестем і тещею, вони були неприємно вражені поведінкою свого сина та повністю нас підтримали. Теща сказала, що Андрій незабаром оговтається та попросить вибачення.

Та я їх і не чекаю, ця людина тепер мені байдужа. Ми вже побачили шо він за людина та навіть у разі вибачень наше відношення до нього не зміниться. Ми дуже давно чекали на цю дитину. У нас не вдавалося її зачати впродовж тривалого часу. А тепер Андрій каже, що нам не потрібна ця дитина?! Як у нього взагалі ящик повернувся, щоб таке сказати!

Він жодного разу не запросив нас в гості до себе. Ніколи не пропонував свою допомогу, не запитував чи є у нас якісь проблеми. Андрій просто користувався нашою добротою вдаючи з себе жертву. А ми допомагали, вважаючи, що Андрій віддячить нам тим же у разі потреби.

Надіюсь, цей чоловік тепер дасть нам спокій розуміючи, що з нас йому нічого тепер взяти. Усі інші родичі давно вже зрозуміли його суть і перестали з ним спілкуватися, ось тепер і ми його знати не хочемо. Хай тепер розв’язує свої проблеми самостійно.

КІНЕЦЬ.