– Як це ти стрижку зробила, не спитавшись у мого сина? Олено, це вже ні в які ворота і на голову не налазить!

Я вже не стрималася, коли побачила невістку, яка зайшла до квартири. Ви знаєте, я оце побула у сина і невістки на новорічні свята, і тепер просто не знаю, як втрутитися, як вплинути, щоб навести у них у сім’ї порядок.

Я не була у них майже п’ять років, бо чоловік нездужав часто, і я доглядала за ним. А це приїхала до них у місто, в їхню нову квартиру. Зустріли мене привітно, та за кілька днів я почала бачити такі речі, що й словами не передати.

Олена зовсім не рахується з моїм сином. Бере гроші зі спільного конверта без дозволу, купує собі речі, навіть не порадившись з Сергієм. А тепер ось іще – нікому нічого не сказала, пішла й зробила собі коротку стрижку.

Олена увійшла до кухні, де я сиділа, і радісно заявила:

– Коханий, подивися, який сюрприз я тобі зробила! Оновилася до Нового року!

Вона стояла переді мною, пурхаючи, як метелик, із коротким, майже хлоп’ячим волоссям. Їй 35 років, і вона мати, дружина, а поводиться, наче підліток, що шукає уваги.

– Тетяно Іванівно, – сказала вона, наче нічого не сталося, – це ж просто зачіска. Ви чого так?

– Просто зачіска? А ти хоч раз подумала, як Сергій до цього поставиться?

– Мамо, – втрутився син, який тільки-но зайшов до кухні, – це ж її волосся, її вибір.

– Її волосся? А родина – це що, не спільне? У сім’ї повинні бути поради й обговорення, а не отак: захотіла – зробила.

Олена знизала плечима й пішла до кімнати.

– Мамо, навіщо ти це починаєш? – тихо сказав Сергій, сідаючи поруч.

– Бо я бачу, що вона керує всім, а ти мовчиш. Сину, я ж тебе виростила, щоб ти був головою сім’ї, щоб тебе поважали. А зараз бачу, що це Олена все вирішує.

Сергій тільки зітхнув і нічого не відповів.

Олена, я вам скажу, поводиться як цариця. Вона завжди має на все відповідь, і їй байдуже, що я бачу її поведінку зовсім по-іншому.

Ось наприклад. Вона жодного разу не спитала Сергія, чи він погоджується з її витратами. Вона бере гроші, йде до кафе, купує речі, а він мовчить.

Хіба ж це нормально? Хіба так має бути в родині? Я вже кілька ночей не можу заснути, думаю про те, що бачила. Я ростила сина так, щоб у нього була міцна сім’я, де всі одне одного поважають. А тепер бачу, як все зовсім інакше.

Я розумію, що не можу ось так просто залишити це без уваги. Я ж мати! Як я можу дивитися на те, що Сергій мовчки приймає все, що вирішує Олена? Але як правильно втрутитися? Як навести порядок, щоб не зруйнувати їхню сім’ю, а допомогти?

Рішення я ще не знайшла. Але я знаю, що мушу знайти спосіб, бо просто мовчати більше не можу! Сподіваюся на вашу підтримку та поради.

Джерело