Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку. Сиджу дома, чоловік в академії навчається, а я собі нову пару шкарпеток купити не можу – старі на лампочці штопаю. Заощаджую кожну копійчину, щоб чоловік закінчив академію – все для нього, коханого. У вільний час розносила листівки, газети – займалася всім, що приносило дохід, бо у чоловіка зарплата була дуже маленька, а навчання справа не з дешевих, плюс витрати на дитинку. Олег був дуже вередливий, як маленька дитина: подай це, принеси те, хочу он те. Каші він не їсть, любить усе м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб у борщі плавало

Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку.

Сиджу дома, чоловік в академії навчається, а я собі нову пару шкарпеток купити не можу – старі на лампочці штопаю. Заощаджую кожну копійчину, щоб чоловік закінчив академію – все для нього, коханого.

Я не тільки займалася домашнім господарством, а й у вільний час розносила листівки, газети – займалася всім, що приносило дохід, бо у чоловіка зарплата була дуже маленька, а навчання справа не з дешевих, плюс витрати на дитинку.

Олег був дуже вередливий, як маленька дитина: подай це, принеси те, хочу он те. Каші він не їсть, любить усе м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб у борщі плавало.

Так минуло років 10. Чоловік закінчив академію, отримав пристойну посаду, але ставлення до мене змінилося. Олег все частіше затримувався на роботі, постійно пропадав із друзями, його тижнями не було вдома.

А коли повертався, на моє запитання, де пропадав, відповідав: багато знатимеш – скоро постарієш. Я почувала себе домробітницею, а не дружиною.

Хоча я в салони ходила, доглядала за собою, і чоловіки завжди проводжали мене довгим поглядом. Але зі своїм чоловіком я себе не почувала ані гарною, ані щасливою.

І одного дня я сказала “досить”. Влаштувалась на постійну роботу і пірнула в неї з головою. Родина для мене відступила на другий план, Олег залишився без борщів і котлет,  основний свій час приділяла роботі.

Скоро я отримала підвищення і стала керівником відділу. До чоловіка почала ставитися так само, як і він до мене. У нас не було конфліктів, все робилося без криків, але трохи я почала його перевиховувати. На це пішло майже 5 років..

І ось диво – на сьогодні чоловік мене обожнює. Я не перебільшую – на руках носить! квіти. подарунки. Після роботи не так, як раніше, до бару з друзями, а додому, бо я приїду з роботи пізно, а дитину треба нагодувати та перевірити уроки.

Навіть готувати навчився, бо я давно цього не роблю – або доставка, або Олег сам щось приготує. Іноді моя мама або свекруха прийдуть та борщу чи супу зварять.

Нині у нас просто ідеальна родина. А для себе я зрозуміла, що не потрібно і варто себе повністю віддавати чоловікові чи дітям – вони цього ніколи не оцінять. Головне – любіть себе. А мені час на тренування і потім до косметолога. Всім гарного дня!

Джерело