Ніна прокинулася з чоловіком, приготувала йому пельменів, поцілувала перед виходом і провела його на роботу, після чого пішла ще трохи повалятися в ліжку, в телефоні посидіти.

Як раптом на кухні почула шум тарілок і шафи. Виявилося, свекруха прокинулася, пішла на кухню, а їсти їй було нічого.

Ну, звичайно, нічого собі не приготувала ось і нічим їй снідати, от тільки на думку свекрухи, Ніна прийшла в їх будинок служницею, а не невісткою, і повинна була щось приготувати до пробудження свекрухи. Ніна відкрито сказала, що вона не рабиня, і не зобов’язана готувати свекрусі обіди.

До сварки підключився свекор, який був чоловіком розумним, і почав захищати невістку. — Жінка, а ти собі приготувати чому не можеш?

Ми самі повинні забезпечувати її всім, щоб комфортно їй було, заради сина хоча б, а до неї так звертаєщся. Про сина подумай.

— Ой, та ну вас, — сказала свекруха, кинула кухонний рушник на стіл і пішла до себе в кімнату. Сваритися при свекрі вона не могла, як і з сином, вони були єдиним порятунком Ніни, однак причіпки від свекрухи на цьому ще не закінчилися…

КІНЕЦЬ.