Ще зі школи була у стосунках з гарним хлопцем, він дуже подобався мені та моїм батькам. Були свої складнощі у відносинах, але у кого їх немає? Разом ми були 7 років, я встигла зачекати на нього і з армії, і з відряджень. Жили разом, на шостому році зіграли весілля, загалом усе було добре. Хлопець – сирота і тому за звичаєм я була йому і мамою, і сестрою, і дружиною.

Оскільки виховувала його бабуся, у ньому було мало чоловічих якостей, але я приймала його слабкість. Були постійні депресії, розбирання щодо його стану та відсутності любові до життя. Постійно намагалася підтримувати та витягувати з таких станів. Одного разу трапилася чергова депресія, вони часто виникали на тлі фінансових проблем або його особистих (вважав себе таким, що не реалізувався, у нього опускалися руки). На що він уже не раз казав мені: «Як ти мене терпиш?».

Саме на той момент (це був грудень 2023 року) я подумала про себе, що справді втомилася. Я теж не ідеальна дружина, але постійно перебувати разом з ним у депресіях та загонах було важко. Пропонувала йому звільнитися зі злощасної роботи, знайти простіше, пропонувала психолога, потім він відповідав, що це не допоможе.

Загалом, на тлі всіх цих проблем у мене в самої зірвало дах. Новорічний корпоратив 2023 року, один колега почав надавати знаки уваги, ясна річ, що нічого практично від мене не отримав, проте, коли їхали в таксі я дозволила йому поцілувати мене, він звісно наполягав на продовженні, але я відмовила. З цим колегою під час новорічних свят почали спілкуватися ближче, я сама вирішила зустрітися з ним наодинці. Відбулася зрада.

Тривало це десь тижнів зо два, поки я не змогла приховувати це і розповіла все чоловікові. Чоловік шокований, викликав розлучника на розмову, сказав мені, що нічого серйозного у хлопця до мене немає, але вже в обох сталися почуття. Мені довелося поїхати до іншого міста, нібито взяти паузу в цій ситуації. Почуття до нового обранця тільки міцніли. Чоловік теж сподівався возз’єднання сім’ї.

Як тільки наші з чоловіком батьки дізналися про те, що сталося, почалося справжнє пекло. Ми молоді з чоловіком, мені 24 йому 27 років і тому батьки максимально сильно намагаються впливати, зокрема, на мене. Говорячи про те, що треба зберегти сім’ю, а я не готова залазити у те саме болото. Так, мені добре з тим хлопцем він покликав до себе жити, і я таємно жила в нього весь квітень місяць.

Він просить розлучитись, щоб ми могли одружитися, але батьки впливають на нас максимально. Хлопця приймати не хочуть, чоловік у депресії, батьки погрожують, що якщо залишусь із тим хлопцем, все втрачу, і їх у тому числі. Батько нещодавно так натиснув, що якщо я не повернуся до батьківського дому, вони силоміць мене звідти витягнуть. Довелося повернутись.

Ось, вже другий день живу у батьків і вже божеволію, з ними дуже важко. Не стало дідуся днями. Все ось так ось навалюється, і не знаєш, що робити. Якщо з чоловіком щось трапиться, я жити нормально не зможу, батьків шкода, вони, напевно, хочуть добра, але хто винен, що я покохала іншу людину.

Загалом, скоро я вже сама почну божеволіти від ситуації, і як її вирішити я не уявляю. У мене починаються проблеми зі здоров’ям від постійних розбирань. Я просто відчуваю, що серце в мене може не витримати, часто хворіти стало. Ситуацію окреслила загалом, але я сподіваюся на якусь допомогу, пораду.

КІНЕЦЬ.