— Як ти могла залишити мене без грошей? — обурювався чоловік, дивлячись на мене з докором. — Ти ж завжди переводила мені п’ять тисяч гривень щомісяця!

Два роки тому нам з чоловіком довелося ухвалити нелегке рішення. Він пішов у декрет, щоб доглядати нашого шестимісячного сина, а я продовжила працювати.
Це було непросто, але вибору не лишалося. У мене хороша робота, а Стас не міг працювати, бо його могли мобілізувати.
Заробляю я цілком пристойно, тому щомісяця переказувала чоловікові на картку 5 тисяч гривень на дрібні витрати.
Щоб він міг купувати все необхідне при необхідності. Усі великі покупки, оплату комунальних послуг та планування великих витрат я брала на себе. Але цього місяця у нас стався конфлікт.
Сьогодні дзвонить мені Стас і питає: — Де мої гроші?
— Які?
— Відповідаю.
— На карті. Ти не перевела цього місяця.
— А ти цього місяця нічого не заробив! — Заявила я.
— Чому це? — Образився він.
— Я цілий тиждень була вдома на святах, все робила сама, а ти навіть не допоміг. Але це не єдина причина, – відповіла я. Насправді я вирішила провчити чоловіка.
За ці місяці він ніколи не звітував про витрати, тільки скаржився, що грошей йому не вистачає. При цьому постійно цікавився, на що я витрачаюся.
Я вирішила поспостерігати і зрозуміла: на дитину і наш будинок Стас витратив майже тисячу гривень. А куди ж пішли решта грошей?
Відповідь я дізналася випадково. Якось я зустріла в магазині тітку Стаса, яка почала голосно його нахвалювати: — Які ви молодці, що кожного місяця допомагаєте сестрі!
Їй з сином та невісткою так пощастило. Ось на свята він купив їм новий пилосос та ще допоміг зі святковим столом. Я не могла в це повірити.
Але влаштовувати скандал не стала. Виходить, я старанно працюю, а він навіть не порадившись віддає гроші своїй матері?
При цьому я своїм рідним фінансово не допомагаю, максимум можу гостинців принести. Я розумію, що гроші треба берегти: дитина росте, а часи зараз складні.
Як би ви вчинили на моєму місці? Чи правильно я зробила, вирішивши не переказувати гроші цього місяця?
КІНЕЦЬ.