Два роки тому нам з чоловіком довелося ухвалити нелегке рішення. Він пішов у декрет, щоб доглядати нашого шестимісячного сина, а я продовжила працювати.

Це було непросто, але вибору не лишалося. У мене хороша робота, а Стас не міг працювати, бо його могли мобілізувати.

Заробляю я цілком пристойно, тому щомісяця переказувала чоловікові на картку 5 тисяч гривень на дрібні витрати.

Щоб він міг купувати все необхідне при необхідності. Усі великі покупки, оплату комунальних послуг та планування великих витрат я брала на себе. Але цього місяця у нас стався конфлікт.

Сьогодні дзвонить мені Стас і питає: — Де мої гроші?

— Які?

— Відповідаю.

— На карті. Ти не перевела цього місяця.

— А ти цього місяця нічого не заробив! — Заявила я.

— Чому це? — Образився він.

— Я цілий тиждень була вдома на святах, все робила сама, а ти навіть не допоміг. Але це не єдина причина, – відповіла я. Насправді я вирішила провчити чоловіка.

За ці місяці він ніколи не звітував про витрати, тільки скаржився, що грошей йому не вистачає. При цьому постійно цікавився, на що я витрачаюся.

Я вирішила поспостерігати і зрозуміла: на дитину і наш будинок Стас витратив майже тисячу гривень. А куди ж пішли решта грошей?

Відповідь я дізналася випадково. Якось я зустріла в магазині тітку Стаса, яка почала голосно його нахвалювати: — Які ви молодці, що кожного місяця допомагаєте сестрі!

Їй з сином та невісткою так пощастило. Ось на свята він купив їм новий пилосос та ще допоміг зі святковим столом. Я не могла в це повірити.

Але влаштовувати скандал не стала. Виходить, я старанно працюю, а він навіть не порадившись віддає гроші своїй матері?

При цьому я своїм рідним фінансово не допомагаю, максимум можу гостинців принести. Я розумію, що гроші треба берегти: дитина росте, а часи зараз складні.

Як би ви вчинили на моєму місці? Чи правильно я зробила, вирішивши не переказувати гроші цього місяця?

КІНЕЦЬ.