Моя свекруха свого часу взяла земельну ділянку в нашому селищі.

Ще в ті роки приватизація такої земельної ділянки коштувала майже 18 тисяч гривень.

Тамара Дмитрівна прийшла до нас та стала просити в мене й чоловіка, щоб ми заплатили ці гроші за неї, а вона нам згодом поверне їх. Обіцяла мати чоловіка щомісяця віддавати пів пенсії нам.

Ми з Миколою погодилися, бо на той час це була наша з ним зарплата за місяць, якщо скласти наші заробітки.

Гроші у нас, на той час, були, та й свекруха моя непогана людина досить, тому сумнівів у мене в тому, що вона поверне нам гроші ні в мене, ні в Миколи зовсім не було.

Тамара Дмитрівна взяла гроші та відразу взялася оформляти усі документи.

Мати мого чоловіка, як і говорила, справно і на совість виконала свою обіцянку сумлінно і вже за рік повернула нам позичені гроші, що мені дуже сподобалося, звісно.

Коли останній раз, коли свекруха віддавала нам гроші, то дуже дякувала за все, говорила, що таких дітей ще пошукати потрібно, ми її дуже виручили та в скрутну хвилину допомогли.

А ось декілька місяців тому ми з Миколою дізналися, що моя зовиця, рідна сестра чоловіка збирається будувати чималий двоповерховий будинок на тій ділянці, яку нещодавно якраз і приватизувала для неї мати.

Ми з чоловіком, щиро зізнатися, дуже засмутилися з цього приводу, адже виявилося, що його мати відразу переписала цю землю на свою доньку.

Я навіть уявити не можу, як вона могла так вчинити по відношенню до нас, адже у неї є двоє рідних дітей, це ж не справедливо.

Я розумію, звісно, що свекруха це все зробила за свої гроші, хоча ми їй позичили 18 тисяч гривень, але вона нам їх повернула і по суті нічого не винна. Але ж ми виручили її, ми допомогли, коли вона звернулася до нас.

З Тамарою Дмитрівною після того ми взагалі не хочемо спілкуватися, нещодавно вона сама нам зателефонувала, спілкувалася, як завжди, наче ні в чому не бувало, запросила на свій день народження мене з чоловіком.

Ми навіть не знаємо, що робити: йти до неї чи ні. Бо наче матір рідна, потрібно йти, адже вона подарувала доньці своє власне майно і ми з Миколою не доклалися нічим до нього, але образа не дає нам забути про її вчинок.

Хіба вона вірно вчинила?

Джерело