У мене є одна приятелька, і ця історія сталася давно, але я все ж таки розповім, як це було. Після того, що сталося, я задумалася, чи варто вважати її подругою і чи потрібні мені такі «друзі». Ганна з’явилася в нашому колективі досить давно і одразу ж почала налагоджувати стосунки.

Вона була дружелюбною, балакучою і завжди готова підняти настрій колегам, цікавлячись їхніми особистими справами та пропонуючи допомогу по дрібницях. З часом вона зарекомендувала себе як приємна та добра жінка.

Ніхто вже не пам’ятає, коли Аня вперше попросила позичити грошей до зарплати. Сума була не надто велика, але й не зовсім маленька — приблизно п’ять тисяч. Здається, того разу її собаку вкусив кліщ, і всі гроші були вже розплановані, тому заплатити ветеринару не було чим.

Вона повернула борг вчасно, але за цією сумою була наступна, а потім ще одна і так далі. Хворі тварини, родичі та друзі, що потрапили в біду — її фантазія не знала кордонів! Дивно, але ми їй вірили. Хоча, якби ми просто обговорили ситуацію за обідом, то зауважили б, що вона бере гроші в одного, щоб віддати іншому, а коли настає термін — йде до третього.

Днями я зустріла Ганну у магазині

Якось увечері в п’ятницю я вирішила прогулятися магазинами, щоб купити продукти для сім’ї на вихідні. Зазвичай я ходжу до супермаркету неподалік мого будинку.

Він трохи дорожчий, ніж «Магніт» та «П’ятірочка», але зате асортимент там різноманітніший, і продукти завжди свіжі та якісні. Мій доход дозволяє мені купувати там, а якщо хочеться заощадити, то можна скористатися акціями.

Я вибирала курку, коли помітила у рибному відділі знайому шапочку. Звичайно, таких головних уборів у місті багато, і я подумала, що моя подруга, яка постійно просить у борг до зарплати, навряд чи могла б дозволити собі такий магазин. Я продовжила покупки, але незабаром почула знайомий голос – це була точно Ганна!

Вона вимагала від продавця рибного відділу інший шмат сьомги, оскільки той, який їй запропонували, виглядав несвіжим. Її не бентежило, що новий шматок був трохи більшим.

Це мене зацікавило, адже вранці вона знову просила у мене кілька тисяч на «термінові потреби». Я підійшла ближче і помітила в її кошику недешеве вино та сир.

Ганна явно збиралася провести вихідні з шиком. Коли вона підійшла до каси, я помітила, що вона розплачувалась моїми грошима (одна купюра була з відірваним куточком і написом на краю).

Мене це обурило! Ця жінка постійно обманювала нас, викликала жалість, а потім витрачала наші гроші на себе. Звичайно, ми не позбавляли наші сім’ї останнього, але в нас ні в кого немає мільйонів на рахунках. Навіть за хорошої зарплати не кожен дозволяє собі такі дорогі продукти!

Повернувшись додому, я намагалася згадати, чи в Ганни були справді серйозні причини просити грошей, і не знайшла жодної. Вона завжди добре одягалася, часто міняла верхній одяг, приїжджала на роботу на таксі та обідала в кафе — жодного разу ми не бачили у неї контейнерів з домашньою їжею.

Вона живе сама і регулярно їздить відпочивати на море. На все це вона має гроші, а на позичені кошти вона живе на своє задоволення, купуючи делікатеси. Як їй не соромно!

Я дійшла до невтішних висновків

Якби її зарплата справді витрачалася до копійки, вона явно вела б скромніший спосіб життя. Виходить, що хитра «подружка» просто використала нашу довірливість, щоби взяти гроші з наших кишень! Вона використовувала нас як «безвідсоткових» кредиторів, і багато колег місяцями бігали за нею, намагаючись повернути свої кровно зароблені. Не дивно, що з нею перестала спілкуватися половина колективу.

У понеділок на роботі я підійшла до Ганни та попросила повернути борг. Вона, як завжди, зробила сумне обличчя та почала пояснювати, що зараз просто не може цього зробити.

Я не стала вислуховувати чергову жалібну історію та голосно запитала, на які гроші вона купувала сьомгу та інші делікатеси у п’ятницю. Люся за сусіднім столом підвела голову, а Міла припинила стукати по клавіатурі. Думаю, дівчата зробили правильні висновки.

Помічаючи, що колеги слухають нашу розмову, Ганна пирхнула і дістала з сумочки потрібну суму. Я подякувала їй і попросила більше не звертатися до мене з проханнями про гроші.

Однак, як кажуть, нахабство – друге щастя. Ганна як ні в чому не бувало прийшла на роботу в новій модній куртці, а в обід сором’язливо попросила новенького менеджера оплатити її замовлення. З «поверненням», звісно. Мені було гидко це бачити, але я не стала втручатися. Думаю, хлопець скоро зрозуміє, з ким має справу.

А у вашому колективі були такі «Ганни»? Як ви ставитеся до подібних зухвалих «друзів»?

КІНЕЦЬ.