Колись я працювала бухгалтером у невеликій фірмі. Я дуже любила свою роботу і у нас був хороший колектив.

У обідню перерву ми з колегами йшли обідати у невелике кафе. Там я замовляла різноманітні страви. А найбільше мені подобалось, як вони готують плов і картоплю з м’ясом.

Але останнім часом моя колега почала приносити на роботу домашню випічку. Вона казала, що їй подобається пекти і тому вона пригощала нас булочками, кексами і тортами. Наталя завжди мені давала випічку і я задоволенням їла її.

Ми з колегою подружились і навіть після роботи зустрічались, щоб поговорити, або піти разом у кіно чи торговельний центр.

Одного разу ми були у магазині одягу і Наталя приміряла дуже гарну блакитну сукню. Вона хотіла її купити, але виявилось, що вона гаманець забула вдома. Я мала при собі гроші і я їй вирішила позичити їх. Сукня була дорогою, вона коштувала 1200 гривень.

На наступний день вона мені ці гроші не повернула і через декілька днів також. Через тиждень нам дали зарплату і я вирішила Наталі нагадати про позику. Я думала, що вона забула про те, що позичала у мене гроші.

Коли я подрузі нагадала про позику, то вона здивовано на мене подивилась:

– А чому я маю тобі повертати гроші?

– Я ж тобі їх позичила, щоб ти купила сукню.

– Не буду тобі я їх віддавати.

– Чому? Ти ж сьогодні отримала зарплату.

– Я кожного дня тебе годую випічкою і ще жодного разу не брала за неї з тебе грошей. Вважай, що гроші, які я тобі винна ти заплатила за булочки, торти і кекси, які ти їла.

Я була здивована, я думала, що ми подруги і вона безплатно мене пригощає, а тут таке.

Я більше з Наталкою не хотіла говорити, мені було дуже образливо. У мене було таке враження, що мене використали. Насправді мені ці гроші були дуже потрібні, адже я уже декілька місяців відкладаю гроші, що купити собі новий ноутбук. Адже мій старий уже погано працює.

Я зрозуміла, що гроші не можна позичати нікому, навіть хорошим друзям.

КІНЕЦЬ.