Повернувшись на батьківщину з Італії на Великдень, я відчула невимовний смуток.

Незважаючи на просторий будинок, він здавався порожнім – без мого єдиного сина та його дружини, які переїхали до Канади три роки тому та не думали про повернення. Все це сталося з вини моєї невістки.

Коли мій син оголосив, що одружується, я зробила для нього все можливе: влаштувала пишне весілля, щоб справити враження на родичів, гостей та майбутніх родичів.

Я працювала за кордоном 18 років.

Сина я залишила з бабусею, коли йому було 10 років.

Багато жінок із нашого села їхали до Італії, і я наслідувала їх приклад, накопичила достатньо грошей, щоб звести триповерховий будинок!

Після весілля сина я залишилася вдома ще кілька місяців і потім поїхала. Молодята почали робити ремонт, але у них не вистачало грошей, щоб завершити роботу.

Коли я запропонувала їм продати машину, вони й свати відмовилися, і мені не залишалося нічого іншого, як оплатити рахунки та відремонтувати будинок відповідно до своїх уподобань.

Невістка була засмучена тим, що я не порадилася з ними, заявивши, що вона не може почуватися справжньою господаркою будинку, який я створила для себе.

Тому вона вирішила поїхати за кордон на стажування і мій син погодився їхати з нею. Вони не повернулися, влаштувалися в Канаді, залишивши мені будинок – порожній і нікому, крім мене, не потрібний.

КІНЕЦЬ.