Я знала, що від моєї свекрухи хорошого годі й чекати, але те, що вона зробила на нашому з Максимом весілля, просто ні в які ворота не лізе.

Відразу після того, як усі гості привітали нас, Тетяна Федорівна підійшла до нас та сказала, що усі подаровані гроші ми маємо віддати їй. А це все тому, що вона вклала багато грошей в організацію весілля, тож тепер їй немає за що жити. Ми зовсім не очікували такого від неї. Адже свекруха сама запропонувала мені допомогти з весіллям. Про те, що я комусь маю щось віддавати, мова не йшла. Сума, яку Тетяна Федорівна витратила, була меншою, ніж та, що нам подарували.

Максим вирішив розв’язати цей конфлікт, сказавши, що подаровані кошти ми плануємо витратити на весільну подорож.

Свекруху не влаштувала ця відповідь та вона вирішила влаштувати скандал. Коли вже гості почали метушитися через істерику Тетяни Федорівни, втрутився її чоловік та заспокоїв жінку. Свято було зіпсоване та навіть зусилля тамади нічого не змінили.

Та це ще не все, як виявилось. Тетяна Федорівна не заспокоїлась та продовжила вставляти нам палки в колеса. Коли ми приїхали з відпочинку, то не змогли потрапити у свою квартиру. Ця квартира дісталася Максиму від бабусі, свекруха мала від неї ключі. Тож вона змінила замок та поселила туди квартирантів.

Коли Максим закінчив університет, батьки подарували йому цю квартиру, він зробив у ній ремонт. Та свекруху це, видно, мало хвилює.

Наші речі були виставлені за двері, а квартиранти уже оплатили перший місяць проживання.

Тетяна Федорівна сказала квартирантам, що вона змінює замок у дверях через те, що від цієї квартири загубилися ключі.

Ми були неабияк обурені вчинком матері Максима, тому вирішили поїхати до неї та поговорити. Максим сказав все, що думає про Тетяну Федорівна та про її вчинок, додав, що якщо вона продовжуватиме у тому ж дусі, то ми перестанемо з нею спілкуватися.

Була дуже довга та емоційна суперечка, в результаті Максим відстояв квартиру та квартирантам був повернутий їх перший платіж.

Ми повернулися у свою квартиру знервовані та замучені.

З того часу наше спілкування з Тетяною Федорівною обмежилось лише привітанням на свята. Вона до нас не приходить, певно, соромиться за свій вчинок, хоча виду не подає. Зараз у нас вже є онуки та навіть їх вона теж не навідує. Ну і добре, не дуже то й хотілося.

КІНЕЦЬ.