Моя старша сестра Оксана завжди була поруч, допомагаючи мені у житті. Її доброта була винятковою, і мені пощастило, що я маю таку сестру. Життя Оксани склалося не зовсім так, як можна було очікувати.

Незважаючи на красу та доглянутість, вона так і не вийшла заміж і не народила дітей. Відданість роботі забирала більшість її енергії, залишаючи мало сил на особисті справи.

Оксана залишалася самотньою, але її допомога мені ніколи не слабшала. Мені часто ставало не по собі від думки, як багато вона дбала про мене та моїх дітей, не вимагаючи нічого натомість.

10 років тому вона переїхала до Італії у пошуках кращого заробітку і досягла успіху, побудувавши власний будинок. Під час моїх фінансових труднощів мені доводилося позичати в неї гроші, обіцяючи повернути, як тільки моє становище покращиться.

Відвідувати її в Італії було неможливо, бо я мала трьох дітей, про яких треба було дбати на щоденній основі. Ми з чоловіком багато працювали, але наші прибутки були мізерними.

Я старанно заощаджувала протягом кількох років, щоб виплатити борг. Під час двотижневої відпустки Оксани кілька місяців тому я передала їй свої заощадження.

Це була не вся сума, але я пообіцяв, що незабаром поверну залишок. На мій подив, Оксана повернула мені ці 2 тисячі євро, наполягаючи на тому, що це гроші для моїх дітей і що я нічого їй не винна.

Вона запевнила, що ми найближчі один одному люди, а гроші – це лише папір. Приголомшена, я плакала весь вечір – не в змозі зрозуміти безкорисливість своєї сестри.

КІНЕЦЬ.