Мати все життя пропрацювала вчителем. А в школі в жодному разі не можна втрачати пильність і контроль.

Живе мамуля недалеко від мене, тому я можу приходити до неї хоч щодня. Але я обмежуюся тільки середою і п’ятницею.

Три роки тому мама вийшла на пенсію. Я свято сподівалася, що за наявності великої кількості вільного часу її пильність вщухне, і мати зможе насолоджуватися заслуженим відпочинком. Але не тут-то було…

Перший час я не надавала особливого значення маминим спостереженням, тому що вони були до остраху банальними. Наприклад, вона бачила, як сусідка виносила сміття о сьомій ранку, а потім поверталася з пакетом із магазину.

– Напевно, знову купила щось непотрібне, – розповідала мамуля з усмішкою.

Спершу я теж лише посміювалася. Однак із кожним днем мамині спостереження ставали дедалі детальнішими й наполегливішими. Дійшло до того, що вона почала стежити за сусідами через вічко.

– Ти знаєш, Катрусю, учора я помітила, що з четвертої квартири не вигулювали свого собаку, – почала вона одного разу, заварюючи мені чай. – Найімовірніше, щось трапилося. Потрібно обов’язково поцікавитися.

Я тільки похитала головою.

– Мамо, ну хто при здоровому глузді стане турбуватися про те, що сусіди забули вигуляти собаку? Перестань ти цією дурницею займатися.

Наступного мого візиту мама знову поділилася своїми спостереженнями:

– Сусіди якісь великі сумки з квартири виносили. Щось вони замишляють, точно тобі кажу!

Я лише посміялася над її словами.

Через кілька днів вона розповіла зовсім інше:

– Кать, ти не уявляєш! Я бачила, як якийсь чоловік із бородою зайшов у квартиру до тих самих сусідів із великими сумками і досі з неї не виходив.

– Мамо, ну може квартиру здали або продали. Хіба мало що сталося.

Я не могла повірити своїм вухам. Адже в глибині душі я до останнього сподівалася, що вона все ж заспокоїться.

– От же недалека ти! Нічого не розумієш! Це не просто так! – наполягала мама.

У цей момент я відчула, що її стеження за всіма починає переходити всі розумні межі.

Згодом я почала помічати, що мамине постійне спостереження за сусідами стало причиною наших розбіжностей. Мамуля постійно обговорювала життя сусідів із подругами.

Я намагалася пояснити їй, що це не дуже добре, але мама лише відмахувалася.

– Я просто дбаю про наш район, треба бути уважною. У такому віці мені не можна розслаблятися. От поживеш із моєю і зрозумієш.

У наступний мій візит мамуля із серйозним обличчям повідомила, що молода сусідка Маша, на її думку, поводиться підозріло.

– Вона занадто часто стала виходити в нічний час. Я впевнена, що там щось не так. Куди вночі може піти молода дівчина? – повідала моя пенсіонерка.

– Мамо, мені набридло це слухати! Хіба мало, куди вона пішла! – не витримала я. – Може Маша в лікарні працює і в неї нічне чергування. Що за двозначні підозри?! І взагалі, я вважаю, що тобі час відволіктися і зайнятися більш корисними речами.

– Ось тобі на! Я стежу за порядком! Чим ти так незадоволена? Я життя прожила і знаю, що ночами пристойні дівчата вдома сплять! – стояла на своєму мама.

– Гаразд, будь по-твоєму. Але я б на твоєму місці краще книжку почитала або кофту якусь зв’язала. Знайшла б масу занять, але ніяк не стала б займатися такою нісенітницею! – висловила я свою думку.

Так минуло кілька місяців. Я продовжувала приходити до мами, і щоразу вона ділилася зі мною своїми спостереженнями і плітками всього району.

Мені це так набридло, що я не стала питати мамулю про її бажання, а просто взяла і записала її на курси з малювання. Вона спочатку сварилася, обурювалася і казала, що нікуди не піде. Але все ж я змогла вмовити маму піти хоча б на перше заняття. І це спрацювало!

Не знаю, що буде далі, але зараз нове захоплення на якийсь час витіснило стеження за сусідами з маминого життя.

КІНЕЦЬ.