Уже давно в мене виробилася звичка на літо переїжджати жити в село, у батьківський дім де виріс. Так як я працюю вчителем для мене це було проблемою, спокійно без міської метушні, спокійна та тиха природа.

В місто я в той час їздив не часто, лише якщо щось важливе.

Одного разу я затримався, у лікарні вже було досить пізно та я не встиг на останній автобус до села.

Ключі від квартири міської як на зло я не взяв, хоча ще думав може знадобитися, але переконав себе, що може трапитися? Все буде добре. І дружини як на зло не було дома вона була в іншому місті по роботі.

Вирішив я зателефонувати до своє доці Марини, вона зараз була дома,  з внуками маленькими поралася, поки її чоловік працював. І мені це здалося досить хорошою ідеєю заодно онуків побачу.

Проте пертися до неї додому це було б не правильно, тому я спочатку зателефонув, та пояснив ситуацію. Голос у неї був на початку розмови веселий проте коли я попросився переночувати, він різко став холодний, але все ж вона погодилася.

Прийшовши до неї я деякий час погрався  з онуками, та попросив чогось поїсти, бо перед оглядом не можна було вживати їжу, а після я вже просто не встиг. Ми пройшли на кухню та вона мені наклала тарілку макарон та зробила чаю. Я поїв, та ми почали розмовляти на кухні, холод з її голоса зник, це була проста розмова ні про що.

І вона мене попросила сходити в магазин бо не хоче залишати дітей. Я погодився та почав одягатися, і тут почали відкриватися двері прийшов, її чоловік. Я привітався та чекав, що скаже мені взяти ще в магазині, але те що я побачив, сказати що я був шокований, нічого не сказати.

Прийшовши на кухню вона поставила на стіл 3 різні страви, борщ, печену картоплю з м’ясом,  та салат. 

Тоді я вже не чекав, щоб вона сказала, що взяти, у магазині а просто пішов гримнувши дверима. Добре, що друг пустив переночувати, до себе. Найдивніше сталося наступного дня, вона до мене зателефонувала як нічого не бувало та запитувала яке краще м’ясо вибрати для шашлика.

Пізніше я все ж наважився розказати, що мене турбувало через що я тоді пішов, але вона досі не розуміла, що не так і чому я тоді розізлився.

Я  не розумію як так вийшло, виховували з дружиною порядну дівчину, і ніколи за нею такого не помічали, хоча пройшло вже багато часу але образа досі живе в моєму серці і не скоро пропаде.

КІНЕЦЬ.