Зі свекрухою ми з самого початку були в прекрасних стосунках. Вона, мабуть, найдобріша і найтерплячіша з тих, яких я раніше у своєму житті зустрічала. І я з першого дня зі знайомства з батьками чоловіка не могла зрозуміти, що ця жінка знайшла у своєму чоловіку?

Лінивий і хамуватий чоловік. Коли його дружина після роботи працювала на городі, він відлежувався на дивані, та ще й командував своїй дружині, що і як краще робити. Коли ми приїжджали до них у гості, він ніколи не гуляв з онуками. І раз у раз грубив свекрусі.

Я завжди в такі моменти подумки закипала і ледве стримувалась, щоб не нахамити йому. Тому коли чоловік сказав, що його батьки розлучаються, я в душі раділа за свекруху. Хоч чоловік і хотів їх примирити, але я зуміла його стримати, наполягаючи на тому, що батьки дорослі люди й самі знають, що роблять.

Знала б я, чим обернеться для мене їхнє розлучення, напевно, перша побігла їх мирити. Після розлучення зі свекрухою, батько чоловіка переїхав жити до нас. Будинок у нас великий, та й як я могла заборонити чоловіку дати притулок рідному батькові?

З того часу, як цей чоловік оселився в нашому домі, моє спокійне життя закінчилося. Мало того, що мені тепер доводиться готувати і прати вдвічі більше звичайного, так ще свекор і страшний нечупара. Постійно розкидає речі по всьому будинку, ніколи не помиє тарілку і їсть не в кухні, а біля телевізора. Я йому вже сотню разів робила зауваження, просила бути акуратнішою і цінувати чужу працю.

Я змирилася з тим, що він нічого не робить по дому, але він навіть не може погуляти з дітьми, щоб я спокійно зайнялася домашніми справами. Свекор вважає, що невістка – це жінка на побігеньках. Нещодавно він заявив мені, що це мій прямий обов’язок обслуговувати його.

При цьому на запитання про те, які у нього обов’язки він не дав мені відповіді. Після цієї розмови я все ж таки поскаржилася чоловікові на його батька. На що він тільки засміявся. Каже, що батько вже старий і його не переробиш. А мені порадив просто не зважати на свекра.

Але як я можу не звертати уваги, якщо він наче паразит поглинає всі плоди моєї праці? Ще й на чоловіка впливає негативно. Я як подумаю, що чоловік буде у старості схожим на свого батька. І що мені робити в ситуації, що склалася?

Будинок, в якому ми живемо, як би належить мені (я успадкувала його від бабусі), але я боюся виганяти свекра, тому що це може зіпсувати мої стосунки з чоловіком. Як мені робити? Я не можу більше жити у такій атмосфері. Я вже готова втекти з дому.

КІНЕЦЬ.