Я заробляю стільки ж, як і мій чоловік, ще й живемо у моїй квартирі.

Але він вважає, що всю домашню роботу маю робити я.

Говорить, що це жіночі обов’язки.

Я не згодна.

Чому це він повинен жити на всьому готовому, приходити з роботи і відпочивати, коли я готую йому вечерю, прибираю і перу його речі. Він навіть шкарпетки кидає у прання.

А цей предмет одягу він має прати сам, як і спідню білизну.

У нашій родині тато завжди допомагав мамі.

Я не звикла до такого ставлення і не збираюся бути чоловікові служницею.

Коли сказала йому про це, він образився.

Ще й переказав нашу розмову своїй матері.

Свекруха одразу ж зателефонувала, сказала, що якщо чоловік сам буде собі готувати та прати, то дружина йому не потрібна, лише зайві грошові витрати, адже дешевше найняти домробітницю.

Вона хоча б мовчки робитиме роботу і не дошкулятиме втомленому після роботи чоловікові.

Свекруха ще навела приклад їхньої родини.

Вона своєму чоловікові завжди догоджала, подавала, прибирала, ще й вислуховувала, яка вона повільна.

Тут я з нею згодна, сама неодноразово бачила все це.

Поведінка свекра сильно мене дратувала.

Може тому, що бачила в ньому звички свого чоловіка.

Тому хочу поставити його на місце, поки що не пізно.

Моя мама мене підтримує і вважає так само.

КІНЕЦЬ.