Зараз життя моє склалося не дуже хорошим чином, на жаль, зовсім не так, як мріяла я.

Я точно знаю зміст виразу «не завжди твій рідний батько кращий за вітчима».

Мій колишній чоловік був, щиро кажучи, дуже недоброю людиною.

Так склалося, що я вдруге вийшла заміж. Новий чоловік замінив моїм дітям справжнього рідного батька, став для них рідним татусем.

Тепер вони не хочуть спілкуватися з ріднею справжнього їх рідного батька і тим самим створюють постійні суперечки між колишньою свекрухою та моїми батьками. Як знайти вихід з цієї ситуації?

Мій перший чоловік був такою людиною, якій сім’я зовсім була не потрібна, він не дбав ні про мене, ні про дітей, на жаль, я це зрозуміла дуже пізно, і дороги вже не було назад.

Я, щиро кажучи, взагалі не розумію, для чого було одружуватися йому зі мною, якщо йому сім’я виявилася зовсім не потрібною. Коли ми розписувалися з ним, все у нас було добре, я думала ми щиро кохаємо одне одного.

Але після народження у нас нашої другої дитини, чоловік дуже різко змінився повністю і, на мій превеликий жаль, в гіршу сторону.

Я з дітьми не висипалася зовсім, нервувала постійно, просто розуміла, що все моє життя летить шкереберть.

Перший час я просто завжди мовчала. Але нічого не змінювалося, і я вирішила, що досить з мене такого життя.

Найбільше мені було шкода дітей, адже вони не заслужили такого батька. Коли все закінчилося я зітхнула з полегшенням, адже розуміла, що гірше вже не буде, і ми з ними почали життя з нової сторінки.

Я не стала повністю відгороджувати сина та дочку від їхнього батька та його рідні, але сама бачитися з ними не хотіла зовсім.

А вже через деякий час я зустріла хорошого чоловіка та вийшла заміж за нього вдруге.

Артем виявився прямою протилежністю мого першого чоловіка, допомагав мені з усіма домашніми справами вдома, завжди мав час на мене і дітей і намагався подружитися з моїми дітьми. І у нього це вийшло.

Вітчим став для моїх власних дітей надійним другом, з яким вони обговорювали найважливіші речі в своєму житті, якими навіть не ділилися зі мною.

Я відчула себе щасливою жінкою та дружиною і нарешті, вперше за багато років, розслабилася, ось так просто могла ні про що не хвилюватися, не думати, не турбуватися.

Все було добре до певного часу, коли до нас в гості не заїхала моя колишня свекруха.

У мого чоловіка Артема був якраз вихідний, і він забрав дітей на прогулянку. Мені по дому допомагали мої мама й тато, які приїхали з дачі і займалися консервацією на кухні.

Я зателефонувала доньці і запитала, чи скоро вони прийдуть додому і сказала, що їх чекає бабуся. А дочка відповіла, що не хоче поспішати додому і поклала телефон. Я не стала говорити неправду свекрусі, а сказала, як є, переказала слова власної доньки.

Колишня свекруха дуже розгнівалася і на моїй кухні почався справжня суперечка. Мої батьки встали на сторону дитини: мама заявила, що треба було попередити про візит, тоді б нічого подібного не сталося, а так діти не мають летіти мов на крилах лише тоді, коли бабуся знайде трохи часу на них, коли їй заманеться.

Свекруху такі відверті слова обурили, і вона почала щось доказувати моїй мамі, що та зовсім неправа.

– Я що повинна кожен раз попереджати про свій приїзд до вас? Я ж не якась офіційна особа, а до онуків власних прийшла. Коли захочу, тоді й буду відвідувати своїх рідних онуків. Вони такі ж мої, як і ваші, – впевнено та рішуче говорила вона.

– Порядні люди так не роблять, а зважають і на інтереси та бажання дитини. Від вашої родини одні неприємності. Син, напевно, весь в матір, – не стала мовчати у відповідь мама і згадала усі минулі образи.

Загалом ця суперечка могла тривати ще довго і нудно, якби я не втрутилася у цю розмову вже сама. Свекруха поїхала додому, так і не побачившись з онуками.

Коли діти прийшли додому, вони навіть не помітили відсутності другої бабусі. А ввечері син зі мною поділився і сказав, що вони з сестрою більше не хочуть бачитися з ріднею батька і з ним також.

Я своїх дітей розумію прекрасно і цілком підтримую. Але як тепер залагодити суперечки між колишньою свекрухою та моїми батьками? Та й потрібно пояснити синові з дочкою, що їм потрібно спілкуватися з їх бабусею.

Адже вона нічого поганого їм не зробила, просто діти не можуть пробачити батькові його поведінку і все.

Думаю мені буде дуже важко щось тут виправити, але я дуже щаслива зараз і мої дітки щасливі, дуже вдячна долі, що зустріла такого чоловіка, моє життя тепер спокійне та безтурботне.

Мама моя каже, що я не маю підлаштовуватися під свекруху, хай краще вона підлаштовується під мене, якщо її син так вчинив.

Але хіба мама моя права? Хіба свекруха в чомусь винна, якщо нічого поганого не зробила нам сама? Чи зобов’язана мати відповідати за недобрі вчинки свого дорослого сина?

КІНЕЦЬ.