Ми з Макаром були колегами по роботі. Він був керівником, а я його секретарем. Ми багато часу проводили разом. Відрядження, ділові зустрічі, наради, презентації. Нам було комфортно працювати разом, але мови про близькі стосунки не могло й бути. Тим більше, що це було заборонено внутрішніми правилами фірми.

Після святкування річниці фірми усе змінилося. Макар замовив найвідоміший ресторан нашого міста та ми з колегами святкували там. Цього вечора Макар подивився на мене по-іншому, я помітила, що він не може відвести від мене погляду. Цілий вечір він від мене не відходив.

Та я була й не проти, ні з ким іншим я не спілкувалася. Ми скрізь ходили разом, не могли розлучитися навіть на мить. Ми танцювали та дивилися один на одного неоднозначними поглядами. Поїхали разом додому до Макара та прокинулися разом наступного ранку.

Це не була мимовільна інтрижка, це було справжнє кохання. Невдовзі ми одружилися. Макар придбав для нас квартиру.

Ми вирішили зробити ремонт, я залишилася вдома, щоб контролювати усі робочі процеси. З часом ми з Макаром уже не відчували тих емоцій, які були на початку наших стосунків.

Ми більше не працювали разом з Макаром, оскільки правило “Ніяких стосунків на роботі стосувалося усіх, навіть директора. Згодом у Макара з’явилося багато роботи, оскільки він працював над новим проєктом.

Макар часто працював довізна, я йому говорила, що всіх грошей не заробиш. Мені не вистачало уваги від чоловіка.

Чоловік сказав, що як тільки він закінчить цей проєкт, ми поїдемо відпочивати.

Одного разу я переходила дорогу. Був пізній вечір, я була на пішохідному переході та раптом нізвідки з’явився автомобіль, до тями я прийшла лише в лікарні на лікарняному ліжку.

Раптом в палату зайшов лікар та сказав, що мені дуже сильно пощастило, оскільки в мене лише декілька гематом.

Після такої такого зіткнення мало хто залишається живим, також він сказав те, чого я взагалі не очікувала. Лікар додав, що персонал зробить все для того, щоб зберегти мою дитину. Я не відразу зрозуміла про яку дитину він говорить та перепитала його. Лікар відповів, що я уже на третьому місяці вагітності. Для мене це стало справжнісіньким шоком, оскільки я думала що затримка місячних спровокована великою кількістю фізичних навантажень та нервів з приводу ремонту.

Я запитала у лікаря де мій чоловік, чи телефонували вони до Макара, щоб повідомити де я знаходжуся. Лікар сказав що вони намагалися до нього додзвонитися, але він не брав слухавку. Це викликало у мене неабияке хвилювання.

Мій телефон був розбитий вчений внаслідок зіткнення з автомобілем, тому я не могла зателефонувати до чоловіка і номеру телефону також не пам’ятала.

Цілу ніч я не могла нормально спати. Мені було дуже образливо, що такий момент Макара біля мене немає. Я намагалася уявити, що він робив у цей весь час та не знаходила собі місця. Тільки під ранок мені вдалося заснути. Коли я прокинулась, то побачила що біля мого ліжка сидить схвильований Макар.

Він розповів що учора в нього було дуже багато роботи та що він повернувся лише о 23 вечора. Ліг спати на канапі, щоб мене не будити. Зранку побачив, що мене немає та почав дуже сильно хвилюватися.

Обдзвонив усіх знайомих та друзів. Ніхто із них не знав де я. тоді Макар в тривозі почав телефонувати по всіх лікарнях, йому сказали в лікарні де я лежу і в в якій палаті. Тоді кулею він прилетів у лікарню.

В цей момент зайшов лікар і розповів Макаров усе, що зі мною сталося. Сказав також що скоро він стане батьком. Макар не тямив в себе від щастя та сказав що більше ніколи мене надовго не залишить.

КІНЕЦЬ.